Моє життя

Вступ

Всім привіт, я Ланья Фокс. Мені 16 років. Живу в Україні, але надіюся що полечу в Америку на навчання. Для друзів я Ланя, спершу мене дратувало це, але я звикла. Моя історія почалася із прохання матері піднятися із ліжка і зібравшись і поївши піти до школи. І я покірно виконала це прохання  тому, що краще мою маму не злити у неї такий характер. 

-Доню ти встаєш?

-Так матусю я вже встала і зходжу до вас

Моя мама Каліса Фокс рудоволоса жінка із карими очима, милою усмішкою і теплою душою. 

Мій тато Алекс Фокс чоловік із блакитними очима, чорним волоссям, байдужим поглядом до ницих людей які поганої думки про нього, чому ж поганої думки подумаєте ви , через те, що  у мого батька великий бізнес, а інші люди просто заздрять йому, ну що досить про це.

-Мам, а що на сніданок?

-Омлет і апельсиновий сік

-Ок я буду

Поївши я одягнулась і вийшла на двір. Відкривши гараж я сіла на свого червоного швидкого друга(Мотоцикл) і поїхала до школи.

*У школі*

Приїхавши я припаркувала мотоцикл і пішла. 

Біля школи сиділи крутелики нашої школи

-О фіфа на каблах- слазала Катріна, найпопулярніша дівчина у школі

-Ти, що сліпа які кабли, у мене кроси. відповіла я 

-А може й сліпа тобі що до того

-Втім то й діло що нічого, але якщо у тебе поганий зір то краще носи окуляри

Зайшовши у середину я побачила свою найкращу подругу Лізку Молюк

Люблю цю божевільну

-Привіт моя киця

-Я тобі що хлопець що ти мене кицею називаєш

-Та ну Ланя я ж пожартувала

-А до речі ти бачила як я відшила Катріну з її дружками

-Бачила, ти була крута!

Ми зайшли у клас і якраз продзвенів дзвінок, і тут вони знову, компашка сліпих

-Ліз бачиш це спільнота сліпих очей

-Ага бачу то чого вони без окулярів

-Я їм казала, але що поробиш якщо їм всеодно

-Що ти сказала недоланя

-Потрібно вуха частіше мити

-Це ти на, що намікаєш

-Я для таких як ти не пояснюю

-Ти думаєш що ти така крута ти і твоя Лізка нічого не варті разом взяті

-Ти нариваєшся

-Ну і що ти мені зробиш?

-Побачиш

І я вдарила її невже це правда мені самій цікаво стало

-ей люди тут дівки б'ються- долинуло із класу

-Що ти накоїла через тебе помада розмазалась

Раптом тут зайшла вчителька і вся бійня закінчилась навіть непочавшись

-Так діти заспокойтесь і сідайте на місця

*Після уроків* 

-Ліз пішли купим каву.

-Ні мені додому треба

-Ок піду сама

-Я пішла у найближче кафе і взяла собі каву і як на зло на мене налетів якийсь хлопець і вся кава розлилась на мене

-Ей ти косоокий, що небачиш куди ідеш

-Що ти сказала малелєтка

-І коли він обернувся я побачила його

-Ланя

-Діма

-Сестричко ти тут, я думав ти вдома і хотів зробити вам сюрприз

-Братику коли ти прилетів

-Сьогодні після обіду

Дімон мій брат який полетів в Америку на роботу і я вже давненько його не бачила, але єй плюси коли я полечу в Америку мені буде де жити

Після короткої розмови ми пішли додому, коли ми прийшли, мама із татом дуже здивувалися адже діма не попереджав їх

-Синку чому ти нас  не попередив

-Хотів зробити вам сюрприз!