My life

..4..

А?! Я жива? Де я? Господи як же болить тіло, не можу. Відкрити очі, потрібно відкриті ці кляті очі. О вийшло. Я нарешті відкрила очі і побачила м'ятну стелю, ледве повернула голову вправо а там що я бачу, спить Ігор спершись на ліжко на якому я лежу. У дальньому кутку Діма з Настьой і Вовой в обнімку на кріслі сплять. Сказати я нічого не змогла, але все ж дещо зробити можу. Оскільки я так завжди роблю коли Ігор спить на уроках має прокинутись. Я поклала свою руку хлопцю на голову і почала гладити по волоссю. У нього воно таке м'яке, не волосся а мрія. Він поморщився(завжди так робить) і різко відкрив очі та підвівся з ліжка.
-Настя ти жива.- він зі сльозами на очах кинувся до мене і обійняв. Ай гіматома. Я скрикнула від болю.
-Пробач я не хотів.
-Буває-тихо, ледве-ледве чутно сказала я. Він зараз так близько, поруч рідні люди. Це не життя це мрія.
-От би так завжди було- я навіть і не помітила що сказала це вголос.
-Що? Щоб ми спали в обнімку на кріслі в лікарняній палаті. Нє не хочу. За тебе постійно хвилююсь з такими темпами я скоро сивою стану.- Настя, Настя як же ти мені дорога
-Підтримую, спати не зручно.- о Діма окликнувся. А Вові хоч гарматою стріляй, спить як мертвий.- ти таких бійок менше влаштовуй, або коли влаштовуєш то збирай гроші на лікування, зразу ж перед боєм.
-От сраний гамнюк. Як ти смієш так знущатись з хворої людини.
Я не витримала і посміхнулась. Вони так класно виглядають коли всі разом лише Наташи не вистачає.
-А? Шо? Де я? Шо вчора було? Я не коловся чесне слово, і навіть не бухав, і сигарету вже як 2 тижні в руках не тримав. - о це наш Вова прокинувся, він що серйозно коловся пив і курив останнім часом, та ні вони ж наче кинули.
-Вова ти д****йоб. Рота закрив свого а то щас чимось заткну. - Настя уже почала злитися, це не до добра, Вова тікай, тікай кудись далеко.
-І чим же? - все нема більше нашого Вови його з'їла Настя. Дурбелик нарвався.
-Ти... ти думаєш що я? Я не зможу нічого тобі... тобі такому дурбалаю зробити то ти сильно помиляєшся. - о вона почала заїкатись, якщо вже так то буде бійка. За цим спостерігаю я Ігор і Дмитрик. Ігор сів на моє ліжко та взяв мене за руку, що це таке? Такого раніше не було ні разу. Що ж це означає? Йому ж було байдуже до мене а тепер що? Йо ма йо мені це все починає не подобатись. В цей час Настя з Водою почали гризтись як кіт з собакою. І перемагав звісно хто? Правильно моя мала Настюха. Так я її іноді називаю своєю малою, це через те що у нас немає половинок тому ми половинки одна одній. Так через це нас іноді називають лесбиянками, це дуже бісить але вже звикла. Що ж повернемося до дійсності. Настя уже замахувалась кулаком на Вову, але я вже не втерпіла.
-Настя! Настя! Харе т и ж його зараз до смерті заб'єш, я ж тебе знаю.
-Ладно ладно ради моєї малої можна і відкласти сеанс ставання інвалідом. А до тебе срань Господня я ше повернусь.
Господи як же мені з ними весело, але наші веселощі перервав лікар.
-Анастасія Станіславська?
-Так я.
-Вас виписують. Оскільки пошкодження були не дуже сильними ми вас відпускаємо додому але з доглядом. У вас є батьки?
-Та... -мене перебив Діма.
-Немає. Від неї відмовились і вона живе з ним. - він показав на Ігора. Шо?! Я з ним та ну нах. Нє він канешно пацан да ти шо, але жити з ним? Капец я попала. По виразу обличчя Ігора йому ідейка особливо "сподобалась". Та ну ви серйозно, мені Гордій птиці що звикла жити в хоромах жити у тісній квартирі з Ігорем, його мамою та дядьком. Так я живу у загородньому будинку за містом, батьки у мене є, але дуже суворі, іноді бували випадки коли моїй матері набридали мої витівки і вона брала до рук те чим залишала на мені шрами та синці. Я не раз приходила до школи з тими шрамами та синяками, але ніхто цьому якоїсь уваги не приділив.
-Добре тоді Анастасія збирайте речі та їдьте додому. А ви юначе при гляньте за своєю сестрою.
Шо?! А от це вже перебор. Я подивилась на лікаря піднявши брови, вигляд у мене був смішний.
-А так ви йому наречена?!
-Лікарю ідіть вже- ледве стримуючи сміх сказала Настя. А я вдарила долонею собі по лобі(фейс спаум🤦‍♀). Як тільки лікар вийшов Діма, Вова та Настя залились сміхом, а ми з Ігорем стояли як вкопані у землю і здивовано споглядали то один на одного то на своїх друзів.
-Так все хватить. Задовбали! Хлопці давайте виходьте на вихід мені треба зібратись та переодягтись.
-Ну- протягнув Діма- тоді ми твого жениха тобі тут залишимо.
І знову всі, окрім нас з Ігорем, залились сміхом. Арг вони починають мене бісити. Слава богу вийшли, тепер ми з Настею вдвох.
-Ну шо Настюха ти попала.
-Нда я влипла.
-Як думаєш Діма спеціально так сказав, чи його Ігор підмовив.
-Та ні Ігор на таке не здатен.
-О то ти я бачу погано знаєш нашого Ігора і не ходила з нами гулять по вечорам літом.
-Настя якщо ти не пам'ятаєш, що я ціле літо готувалась до школи це не означає що я його не знаю. А що там була якась заворушка?
-О та ще яка
-Ого вже цікаво розповідай, тільки швидко щоб я знала до чого готуватись.
-Ну лан коль так просиш то розкажу.
Це відбулось як ти зрозуміла літом. Ігор знайшов собі дівчину- ого щоб Ігор і знайшов собі дівчину так це щось новеньке. Б**ть і це я дізнаюсь аж в кінці навчального року. Пипец падруга ти попала. Ну добре слухаємо далі.
-Її звали Лізка. Він кохав так сказать, фу у мене аж язик вяне от таких слів. Ну а вона скотина як ти поняла нет. Вони зустрічались і все таке а потім...
Ти ж помниш шо у Ігора на щоці шрам там де скула?
-Ну да я його раніше в те місце цілувала.
-Ого какие страсти. Но я продовжу. Так вот знаєш от куда у нього шрам, розказую. Якось наш дорогоценний парниша рішив все змінити. Він запросив Лізку до себе додому і там закрутилось завертілось.
-Вони шо того займались тим самим. От с**ка, да і Ігор хорош. Пипец недождалась.
-Настюха твій час ще настане. Він нікого не того і ще є шанс. Так слухай, він почав все як належить поцелуи бе какая гадость ну и так как нада. Ну а та ж дура тупая нічого не поняла і все таке, так що поблагодари Бога шо дав тій козі слабі мозги. Ну так вона пожалілась до свого татуся і той наказав братам Лізки вибить всю дурь з Ігоря. В той момент були я, Діма, Вова, Король, Катя, Русік і там ще декілька телок і паців. Ну як началась бойня. Девки стояли в стороні і тихо там шось ойкали і айкали. Бридко мені Гордій птиці стало за наших і я туди полізла. От саме тоді мені ребра поламали, а Ігорю шрам оставили.
-Ого вот ето да. Ну лан пішли а то ще припруться сюди за нами.
Ми з подругою пішли в хол а там наших хлопчиків і слід простив. Ми вийшли  на вулицю та пішли за будівлю.  Так я і думала, стоять скоти курять, ой як хочеться сигарету викурити(не робіть такого це погано). Діма подивився на мене і подивився димом.
-Шо скоти курите без мене.
-Так а що не можна.
-Я з вами і в вогонь і в воду,  а ви так. Коли вас ковбасило після гашиша хто вам воду приносив так що пасть закрий і дай мені сіжку.
-Та харашо, харашо не бісись.
Діма протягнув мені сигарету і запальничку. Нарешті затягнусь димком. Як добре затянулась,  який кайф. Б**ть закашлялась, ну як всегда я ж лох по жизни. Ну ладно з цим змирюсь.
-Ну шо жених вези мене в свої хороми. - сказала я і не вдержавшись від своїх же слів засміялась, мене підтримали й інші окрім Ігора. -Шо ти дивишся я дороги не знаю так шо веди.
-Ну лан ви тут розбирайтесь а потом Гусь розкажеш яка вона в душі.
-Е слиш гашиш меру впотребляй малиш. Ще якусь х**ню мені скажеш видеру яйця і в рот тобі запихну шоб тявкав  менше.
-Та ладно ладно.
Ми покурили трохи і вирішили  їхати додому.
-Ну шо поїхали додому.
-Ага
Ми їхали ну дуже довго. Я аж в метро заснула, так що мене двічі будити прийшлось.
-Але Настя гуд морнінг харе спать ти слюні пускаєш.
-Та б**ть встаю, встаю. Ми вже приїхали?
-Да уже. Так шо давай піднімай свою сраку і пішли.
-Харашо татку.
Я посміхнулася на всі 32 шо у мене були. Якийсь даун штовхнув мене на вулиці і я почала на нього орать.
-Ти шо даун. Дивись куди чешеш.
-Ой хто тут тявкає. Чувак забери свою дівчину бо вона мене щас з**бе.
-Вона мені не дівчина.
-Всмисле.
-Без смисла.
-Ну тоді хто вона тобі?
-Ходяча проблема шо звалилась мені на голову.
-Так б**ть це хто тут ходяча проблема. Це б ти краще Дімі сказав, а то ця х**ня лікарям тявкнула шо я з тобою живу. Так шо давай прощайся з цим дауном і веди мене додому, я спати хочу.
-О Господи. І за що мене так життя карає.
-За те що ти зі мною так розмовляєш. 
-С**ка.
-Я все чую.