Ми все зможемо

Пробач, Рудик...

Серце моє болить,
Душа тіло покидає..
Навіщо серце подарила,
Навіщо душу віддала?
Він усе це викинув, і сказав:
"Це для того, щоб ти мене не згадала..

Йшов дощ, сіро-блакитні хмари скупчувалися над вулицею Бейкер-стріт, біля сміттєвого баку стояла, схлипуючи, молоденька дівчина, з рюкзака вона дістала пакетик із якимось порошком. Що це? Вона відкрила пакет, але...
- Чорт!, - білий порошок розсипався прямо їй на чобітки і чорні потерті штані.
Неочікувано дівчина побігла, кудись далі, надягаючи роздертий капюшон.
Ааа, ну тепер все зрозуміло, із-за повороту, з'явилось двоє міліціонерів, підійшли до сміттєвих баків й побачили розсипаний порошок. На дерев'яній лавці сидів дідусь в окулярах, ліворуч від нього лежала газета.
- Дідуню, а ви нікого не бачили біля сміттєвого баку?
-Ні, я читав газету
- Але ж вона за 1999 рік!
- Так...1999 рік...,- вже сумно відповів дідусь.
Один із міліціонерів взяв газету:
-" Зникла знаменита журналістка із донькою
Перед днем свого народження, зникла за таємними обставинами, знаменита журналістка Маріа Клептон, із маленькою трьохрічною донечкою- Мері-Енн, чоловік - Томас Клептон говорив, що останній раз бачив їх вдома, жінка збиралася йти до магазину разом з донькою, що той навіть дав їм на-всяк випадок ще 47 долларів"
Прочитавши це, міліціонери на очах старого помітили сльози. Тепер стало зрозуміло, чому дідусь не помітив хто стояв біля сміттєвого баку.
Поліцейські, так нічого путнього і не дізнавшись, попрямували до відділення. Один з них забув віддати газету старому, тому вони вирішили повернутись, але дідуся вже не було:
- Але ж минула лише хвилина, не більше. Він би не зміг так швидко кудись піти, навіть якби жив поблизу.
- Може дід, не такий вже старий.
-Але...
-Так досить пішли у відділення!,- грубо промовив поліцейський і вони попрямували туди.

Із-за повороту вийшло двоє лобуряк:
- Слиш, у тебе є підпалити?-запитав один із них, здається, у нього на лівій щоці був шрам.
- Є, тримай, бовдуре!- з насмішкою промовив другий.
- Роне, не до тебе зараз, я і так весь на нервах!
- Що ж сталось?
- Якась руда, вкрала в мене два пакетика наркотиків, ті які в мене замовив Девід Джон, я влип на двадцять тисяч долларів.
- Нічого, брате, я тобі допоможу, в мене десь завалялись три пакетика наркотиків їм уже років з десять, але він нічого не помітить.
-Так! Йому хоч кроля дай, він всерів...
- Куди преш,нікчемо!?- якесь дівчисько випадково зачепило одного з лобуряк.
- Вибачте, будь ласка, я вас не помітила,- поправляючи окуляри, тихо промовила дівчина.
- Хахаха! Чого стоїш?
- Я...я,-пробурмотала та
- Ще раз повторити?
- Геть, від неї!- неочікувано з'явилася та сама дівчина з таємними пакетиками.
-Щооо?
-Що чув, бовдуре!- сміливо промовивши, вона врізала йому прямо в живіт.
- О, ні!- і чоловік впав просто на землю
- Ей, мала, ти дограєшся!- промовив другий.
Вона так само врізала йому в живіт.
- І хто з нас догрався? Два дурня!- додала дівчина, взявши за руку дівчисько, вони побігли прямо по вулиці Бейкер-стріт.
- Друже, десь я бачив оту руду, не можу згадаа...СТОП! Це ж та, що вкрала в мене наркотики. Негайно за нею!- сердито промовив лобуряка зі шрамом.
-Ні, вибач, я не хочу, ще отримати від неї прочухану.
- Як хочеш, але я всерівно зустріну її! Вона в мене ще заплатить!