"Від ненависті до любові один крок"

Остання крапля

Дорога до щастя завжди не легка.

Чонгук тримався як міг. Та щоразу знущання були гіршими.
Останні дні на навчання він ходив в масці і отримував догани від вчителів, а як інакше коли лице в синяках.

Він розумів що рано чи пізно хтозь помітить його дивну поведінку. Тому що вона і справді була дивна(носив одяг що повністю закриває тіло, чорну маску , ніколи не дивився на людей тільки на підлогу і ні с ким не спілкувався).
Після чергової каторги в школі він стомлено впав на канапу в прихожій і заснув. Спав би він довго і солодко та "тиран" не вважав за потрібне просто відпочивати.
-Що таке?-спитав сонний Гукк
-Не твоє діло ! Згинь звідси!!
-Хоча ні, стій. Йди сюди ...
-Так , дядьку? Чим я можу допомогти?-лагідно запитав Чон щоб не отримати ляпаса.
-Памятаєш, твоя нікчемна мама , залишила кольє, де воно?-він підняв запитально брову
-Мама.... вона віддала його якомусь другу-промямлив Чонгук
-Знущаєшся??Другу... Хахаха... Тобі вона його віддала -крикнув Мін Ши Хьок і накинувся на бідного з ударами , коли племінник відключився той пішов обшукувати його речі. Нічого не знайшовши він пішов геть.

Отямившись Чонгук зібрав найнеобхідніші речі і пішов . Спитаєте куди,він і сам не знав.
На годиннику була 04:00.Йому було холодно і боляче від думки що він один. Сльози самі текли по замерзшому обличчі а він незважаючи ні нащо йшов доки не стикнувся з кимось і не впав. Піднявшись він вклонився і вибачився на що почув
- Нічого буває (цей голос , був такий приємний що на хвилину він забув що самотній)-відповів Пак Чімін
-Ще раз вибач -муркнув під ніс Гукк- Ну я піду
Він збирався йти та його гукнув той хлопець
-Як тебе звати?
-Чонгук. Чон Чонгук.А тебе?-несміливо запитав Гукк
- Пак Чімін. Для друзів МінМін. А ти значить Гуккі?
-Так-кивнув той
-Ти куди так пізно?
-Я.. Мм.. нікуди.
-Як це?Ти не маєш де заночувати?
-Якби маю та не хочу туди йти -випалив той -Ну я пішов
-Стоять
-Аа??

To be contined..........