~14 частина~
Після трьох годин вони заснули разом у ліжку так і не поснідавши.
~Дорогою до будинків~
Після поцілунку з Джуном Джин не міг зрозуміти що буде дальше. Дорогою як завжди ніхто не сумував... йшли вони не мало так як вони нікуди не спішили , а завтра зранку вони вже мали вертатись у офіс( Йшовши Намджини проходились лише поглядами так як боялись що хтось побаче. Через пів години усі підійшли до будинків та розійшлись по них. Намджини пішли вже тут разом. Пішли у Джуна кімнату де Джин просто розлігся від того що він нереально змучився. А Джун стояв і любувався. І тоді сказав:
-Я йду гляну до Чонгука з Техьоном як вони!
- Ага
По дорозі до сусідньої кімнати він почув якісь дивні розмови і вирішив трішки зупинитись і підслухати:
-ну так що може зара все вирішим? - запитав Чонгук у Техьона
-ну давай попробуєм- відповів та поцілував так що це було чутно і Джуну!
-то що?
-давай зустрічатись?😉- сміливо запитав Тоха
Джун завмер!
-давай!- відповів Чон
Тоді після хвилини почувся стук у двері.
-можна зайти? Почувся голос Джуна. Тоді Чонгук надзвичайно різео зник з поля зору залишивши у ліжку самого Техьона.
- так заходь! Відповів Тоха
-привіт! А де чонгук? Запитав Джун
- Незнаю, можливо у себе😉а що таке?
-я все чув нехай виходить.
-я тут -відповів Чон
-вибачте! Ви ж нас не звільните? Милими очками подивився на начальника Чон
-ні не з вільну але тіки через те що ви признались!
-і будь ласка не бушуйте а то я в сусідній кімнаті якщо що! папа
І вийшов
-фуууух- сказав Чон
-не те слово, ходи до мене!
І тоді просто до нього влетів Чон.
Джун вернувся у свою кімнату і про це розказав Джину. Той був в шоці. А тоді зрозумів що він у тій самі ситуації зараз.
-Джуне а правда я теж залишусь?
- ох тебе я точно не відпущу!
І поцілував
-я тебе вже точно пробачив.
- воно той добре! Усміхнувся Джун)
-ходімо до усіх а то ще щось запідозрять!
-пішли... взявши його за руку
- ее ти нічо не попутав, про це ніхто не має знати!
-вибачте! Люблю)
