Школа Ангелів

317 15 3
                                    

Темнота. Вона розгублена, не знає що робити. Навколо темно... дівчина сама. Немає ні подруг, ні батьків, ні живих істот. Але тут...заді чуються кроки. Такі важкі, пришвидшені...Лячно, що аж мороз по шкірі. Дівчина почула по заду себе дихання. Таке повільне й.... спокусливе? Запах. Раптово в ніс вдарив аромат кориці та імбиру.
Чужа рука торкнулась її волосся. Потім до шеї, вимальовуючи узори.
- Х-хто ти?! - заїкаючись промовила дівчина. Від дотиків цієї істоти, мурашки бігали по шкірі, ноги стали ватними.
- Ти пахнеш трояндами. А шкіра така ніжна... - промовив басовий голос. Тепер вона була впевнена що це чоловік. Він продовжував свої дотики.
- Щ-що т-тобі від мене п-потрібно?- знову запиталась дівчина, так і не почувши відповідь на перше питання.
- Ніжна, невинна і моя...
Вона хотіла ще щось сказати, але чоловік зник. Аромату кориці і імбиру нестало, а в темноті пролунали знайомі голоса.

-Ееей, підйом!!!
Різко виривється із темноти, від спогадів про чоловіка, та самотині. Сон. Це був лише сон. Такий реалістичний. І чоловік...
-Якого...!?- викрикнула Ліна, відкривши заспані очі. Перед нею стояла її подруга Даша, а збоку на ліжку також з просоння дивилась дівчина, Ангеліна.
- Повністю з тобою згідна! Даша якого лєшого? - крикнула на неї заспаним голосом Ангеліна. Погляд у неї був злим, та нервовим.
- А на уроки хто піде? Я? - запиталась у нас Даша, склавши руки на грудях.
- Котра година? - запиталася Аліна у подруги, яка її тільки що вирвала із темряви, та цупких рук невідомого чоловіка.
- 7:39- відповіла Даша, продовжуючи так стояти
- Чорт!- викрикнули разом Ліна і Ангеліна. Швидко піднявшись з ліжка, вони одночасно побігли у ванну кімнату.
Одягнувшись, прийнявши усі процедури.
- Даша, ти не могла нас скорше розбудити? - запитала Ангеліна, взувавши кроссовки.
- Я вас будила, але ви...! Точніше ти Ангеліна, мене уже пару разів послала. Іноді я дуже сумніваюсь, що ти Ангел, - промовила Даша, а Аліна засміялась, підтверджувавши слова подруги. Ангеліна насупилась.
Й з веселим настроєм, та з запізненням вони пішли у клас Ангелів.
Уроки у них розпочинались о 7:45. Зайшовши в клас, їх зустрів статний чоловік в білому вбранні, крилами та німбом.
- Ви запізнились! - промовив Петро Петрович.
- Вибачте, ми проспали, - мовила Аліна.
- Ви Ангели! Ми пунктуальні і ніколи не запізнюємось! - грозно відчитував їх учитель.
- Вибачте, - пролунало з уст Даши.
- Сідайте.
Дівчата слухняно сіли за парти.
- На чому ми зупинились? - запитав Петро Петрович.
- Ви нам розповідали, що скоро у нас важливий день - відповів темно-волоссий хлопець.
- Так... Можливо хтось нам розповість? - запитався чоловік. Ніхто не знав.
- Як завжди, море рук. Скоро наступить день, коли пару Ангелів відправляться на землю, щоб оберігати людей від нечистого.
-Точно, -випадково викрикнула Ліна  в голос.
- Аліна розкажи нам будь-ласка, про цей день.
-Еее... Наскільки я знаю, що ви, відправляєте пару Ангелів, на землю. Для того щоб охороняти людей від зла. Ангели проводять там 6 місяців, та набувають навички Ангелів-охоронців. Наша мета охороняти смертних від демонів, які спокушають їх, - відповіла на прохання Аліна.
- Молодчинка! В нас традиції коджного року відправляти Ангелів на землю. І трьом учням вашого класу випала така честь. Старійшини обирали їх старанно. Ангелам буде призначено свій смертний, також їм на допомогу дадуть тваринків, які будуть давати поради, - Петро Петрович витягнув зрукава коротенький список.
Звичайно Аліна мріяла потрапити на землю, адже це великий досвід. Вона ще ніколи там не була. І у неї появилась надія, що зможе туди потрапити.
- Зараз, я назву троє учнів, які відправляться на землю. І - це Даша Віл'йон, Ангеліна Спарк і... - у Аліни затрималось повітря у легенях. Адже дві її найкращі подруги відправляються на землю.
- Аліна Конер, - шок! Вона і її подруги будуть 6 місяців на землі охороняти людей. 6 місяців далеко від дому. Усмішка появилась на її лиці. Мрія здійснилась!
- Все! Ви звільнені  з уроків. Збирайте речі. О 18:30 зайдете до мене в кабінет. Я вам про усе в деталях  розповім. Зараз ідіть  збирайтесь й готуйтесь. А і ще...не запізнюйтесь.

Вони здивовані піднялись зі своїх місць й відправились у кімнату збирати речі.

🎉 You've finished reading Коханя Ангела і Демона 🎉
Коханя Ангела і ДемонаWhere stories live. Discover now