Тут мені стало соромно...
- Нуу, маленька, не соромся)
- це мій перший раз, мені страшно...
- Я буду ніжним та обережним...
І тут я довірилась сьогодні йому...
Він почав підготовлювати мене: запхав спочатку один а потім й другий палець. Я кричала від болю... Потім, Чім різко замінив пальці на свій, скажімо так, апарат...
І знову нестерпно заболів низ живота, він рухався повільно, і тут коли біль пройшла, я подала йому знак - він почав рухатися швидше. І я кричала не від болю, а від насолоди.
Це продовжувалось протягом довгого часу.
Ми пропустили 2 чи 3 уроки.
Я та Чім закінчили одночасно
- Я люблю тебе, оппа...
- Я тебе теж, а тепер одягайся йдемо додому)))
Безсила, я почала збирати речі. Але побачивши в якому я стані, Чімін-оппа сам одягнув мене, і на руках поніс додому. І з того дня я та Чімін~а зустрічаємось.
Ось така історія вийшла... Надіюсь, вам сподобалось і ви не закидаєте мене тапками)..
Всіх люблю💜💜
