У полоні слів

Шевченко

Хоч я Шевченку в правнучки годжуся,
Та всеодно у нього вчуся.
Любив він неньку Україну,
Хотів донести тобі, сину,
Боротись треба за Вкраїну!

Березня дев'ятого було вже небо синє,
В Григорія та Катерини
З'явився хлопець, на ім'я Тарас.
Баби одна з одною гомоніли,
Майбутнє віщували, говорили,
Що з хлопчика людина буде,
Яку ніколи рід наш не забуде.

От так і сталося, мій  сину!
Великим Кобзарем - Тарас став Україні!
Кріпацтва проти він боровся у віршах,
Козацтво вихваляв і прославляв.

Казав, що Україна- вільна!
До останьої крові краплини,
Боротись буде цей народ.
Можливо Шевченко пророк?

Потрібно пліч-о-пліч боротись з братами!
Шевченко завжди в серцях наших, з нами!
В своїх поезіях, віршах, картинах-
Він змалював майбутнє України...

Він змалював Дніпро і кручі,
Він нам сказав " Реве ревучий",
Він зобразив тугу країни
І цвіт червоної калини.
Спів соловейка у долині
Любов і злагоду в родині.
І ту дівчину молодую
З тягарем над душою
Що чека свого козаченька
Переможцем з бою.

Тарас терпів заслання й муки,
У тих тяжких кайданах руки
Терпів заради України
І за твою свободу, сину!

Борімося — поборемо!
Нам Бог помогає!
І Шевченкові слова
Надію вселяють.