Літо. Початок липня. Сонце сильно припікає і на небі жодної хмаринки. Всі люди поховались у своїх сірих десятиповерхівках, ніби кроти, які так само не люблять денного світла.
"Як би я хотіла зараз опинитися на морі.."- думала дівчина, ідучи повз двостороннє шосе. На плечі висіла невелика сумочка, в якій був зошит з англійської. Вона була дуже виснажена після репетиторства, тому ледве волочила ноги. ЇЇ зелені очі проводжали поглядом машини.
"Одна червона, друга... третя... четверта..."
Дорога була повністю порожня. Навіть автомобілі проїжджали рідко, тому дівчина скоро збилася з рахунку. Нарешті вона повернула між будинками і плавно сіла на лавочку біля під'їзду. Потрібно йти додому ще 20 хвилин, але втома здолала її. Раптово запищали вхідні двері багатоповерхівки і вийшла старенька бабуся. Жіночка постояла,покрутилась, а потім вирішила сісти поруч. Настала незручна тиша. Хвилина. Дві.. Три-и-и...
"Бляяя...Коли ж ця стара уже піде? Мені аж незручно так сидіти...ЧООООРТ треба валити.." Дівчина уже нічого не розуміла. Голова від жари була як варена капуста. Тому вона просто встала і мовчки швидко пішла геть. На спині відчувався погляд бабки, яка напевно дивилася їй вслід, доки молодиця не зникла за поворотом.
Перейшовши в інший двір, де було багато насаджених кущів і дерев, дівчина помітила занедбаний садок, який повністю поріс бур'яном. Посеред високої трави росли великі білі лілії. Вони були прекрасні. Саме в цей період всюди розквітало багато квітів, але ці були по-особливому чудесні. Ніби на хвилинку настала зима і залишила по собі білосніжні суцвіття. Десь поруч співали коники-стрибунці, які повністю порушували гармонію тишини серед сонних будинків.
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Дівчина підійшла якомога ближче і торкнулася кінчиками пальців ніжної пелюстки. З квітки одразу посипався жовтенький пилок. Довго не думаючи, її руки самі потягнулися до стебла і швидким рухом зламали його.
