Ліки Це Любов?♥️

Глава 4

Ми з Дашою поговорили але коли я розказала про Чонгука, вона була в шоці із за того поцілунку. Я ще й почервоніла, коли вона сказала що Чонгук теж з BTS.
На ранок:
- Ало. Хто це?
- Привіт!  Це я Чонгук. Згадала?
- Так згадала. Щось трапилось?
- Ні. Ти могла б зустрітись зараз?
- Так. А де?
- Давай я прийду до тебе ?
- Добре. Тоді чекаю.
- До зустрічі!
- До зустрічі.
- Блін! Блін! Я не встигну! Треба збиратись!
- Куди збираєшся? Спитала Даша.
- Я іду з Чонгуком. Але куди незнаю.
- Оу! А це цікавіше. Сказала Даша.
-Ей! Заспокойся! Це лише прогулянка.
- Угу. Відповіла Даша.
Через 10 хвилин приїхав Чонгук і забрав мене, я запитала:
- А куди ми йдемо?
- Я обіцяю тобі дуже сподобається!
Відповів він.
- Я гадаю що може і сподобатись.
Через декілька хвилин ми прийшли в якийсь спортивний зал для танців.
- Тільки не кажи що ми будемо танцювати.🙏
- Ні. Але я подумаю. Відповів Чонгук.
Коли він почав танцювати я поринула у його музику. Це було недовго, до нас ввірвався Намджун і сказав:
- Чонгук! Там біда потрібно щоб ти допоміг!
- Йон Су стій тут і невиходь! Я зараз прийду. Сказав він.
Але я не послухала його і побігла за ними. Коли вони зупинились я помітила що здалеку стоїть Сокджон.
- Ей! Там моя подруга!
- Йаа! Я ж говорив! Залишатись на місті! Сказав Чонгук.
- Я бачу зараз допоможу їй. Сказав Намджун.
Коли  Намджун побіг рятувати мою подругу, я побачила що перед Чонгуком падає стеля і вирішила врятувати йому життя, тобто прийняти удар замість нього.
- Чонгук! Бережись! Це були мої останні два слова. Перед тим як я його відкинула щоб він не поранився.
- Нііі! Навіщо ти це зробила? Сказав Чонгук та почав плакати.
Ні!Ні!Ні!Ні! Прошу тебе стань моєю дівчиною. Я хотів тобі це сказати.
Сокджон викликала швидку допомогу і  вони чекали поки закінчеться моя операція. Вона тривала три години.
- Доктор як вона? Спитав Чонгук.
- Знею все добре тільки щоб ви знали вона утратила свої магічні сили. Відповів Доктор.
- Що!! Ні, тільки не це. Сказали Даша та Сокджон.
- А які сили? Спитали Намджун і Чонгук.
- Ми пізніше вам розкажемо.
- Її можна навідати? Спитав Чонгук.
- Так тільки не надовго.
Чонгук прийшов до мене в палату, взяв мене за руку і почав гірко плакати,але в цей момент я відкрила очі і сказала:
- Чому ти плачеш? Запитала я.
- Навіщо  ти це зробила?
- Це мій обов'язок як до лікаря, захищати людей.
- Йаа! Це не несмішно!
- ...........
- Чому мовчиш?! Спитав Чонгук.
Я відповіла..........

Ну я думаю що вам сподобалось.😘❤️ Я дуже вдячна вам за те що ви читаєте цю історію.