Несподіване падіння

Частина 1

Після знову виконаного завдання космічна команда «Зоряні месники» , яка стала одною з найкращих, тепер відпочивали в своїй старій розвалюсі (космічному кораблі), яку Грей називав своєю квіточкою. Вона йому дісталась від свого діда, який скоріше всього свиснув його у когось. Цей корабель служив їм довго , але останнім часом з ним постійні проблеми.
Всі займалися своїми справами: Грей їв нещодавно замовлену піцу; Ед сидів за штурвалом; а Джоні грав з Рейчел у шашки. Так, Рейчел не знала про цю гру , їй не довелось з нею по зустрічатись на своїй планеті, але вона їй сподобалась й тепер кожен раунд виграє Рейчел.
Враз корабель зупинився. Рейчел відволіклась й запитала:
  - У чому справа?
Розлючений Ед почав лаятись:
  - А я казав , що ми маємо вже викинути цю труляляйку на смітник, але мене ніхто не слухав.
Грей почувши таку неповагу до космічного корабля озвався:
  - Моя квіточка, ще довго нам послужить, не починай Ед.
  - Чудово! Мері , що сталося на цей раз? - звернувся Ед до бортового комп'ютера.
  - Тільки не панікуйте. Для початку повільно заведіть двигун і у вас є 30 секунд на те щоб приземлитись.
   -Що?! - у всіх очі стали , як 5 копійок. І почався відлік на маленькому екрані.
Та Ед швидко прийшов до тями:
   - Мері , яка найближча планета?
   - Секунду. Найближча планета Земля.
   - Добре.- Ед сів за штурвал і спробував завести двигун і в нього це вдалось.
   - Почекай. - Рейчел поклала руку на плече Еда. - Там вже роками немає людей , це дуже небезпечно. Ми не знаємо що нас там чекає.
   - У нас немає вибору. - він натиснув на педаль газу і космічний корабель рванув в місця.
Корабель вже був близько.
   - 4 , 3 , 2... - продовжувала рахувати Мері.
Враз корабель швидко приземлився. Всі заплющили очі , чекаючи кінця. Всі завмерли і нічого не відбувалось. Повільно почали відмирати.
  - Я живий. Я живий! - почав верещати Грей.
Опанувавши себе він знову озвався:
  - Звісно , такому красунчику як я ще зарано помирати! - і посміхнувся широкою усмішкою.
Всі почали сміятись. 
  - Так , у тебе це вийшло. - звернулась Рейчел до Еда.
  - Не в мене , а у нас. - посміхнувся Ед.
  - Ну , звичайно. - Рейчел подивилась на вихід. - Ну що ж давайте вийдем. Я сподіваюсь що Земля , така як її описували наші пращури...
   - Ну пішли.
Всі попрямували до виходу. Та не встигнули вони озирнутись, як до них дійшов різкий запах чи сморід і вони втратили свідомість.

Не знаю скільки пройшло часу , але перший прокинувся малий Джонні.
Озирнувшись він побачив лежачих без свідомості друзів й навколо стояли високі кущі в колі. Через них нічого більше не було видно.
    - Що трапилось? - схопився за голову Джоні.
Все згадавши він почав прокидати друзів.
    - Друзі , вставайте!
Першою прокинулась Рейчел , а за нею й решта.
Прийшовши до тями вони вирішили вийти з цього замкнутого кола. Грей пройшов вперед й відсунув кущі у різні сторони. Перед ними постала жахлива картина:
Довкола панував суцільний хаос. Було повно тварин , які намагалися вбити одне одного. Але ні , їх не можна було назвати тваринами. Вони не були схожими на себе, а виглядали, як інопланетні чудовиська. Одне створіння страшніше за інше. Сірий попіл огорнув цю планету.  Суцільні вітри й буревії зносили з ніг. Такі краєвиди не видавали ознак життя. Все було схоже на найстрашніший фільм жахів. Всі завмерли.
    - Еде , ущіпни мене швидше. Це занадто жахливий сон. - озвався Грей.
    - Якби ж це був жахливий чон , Грей... - видихнув він.
    - Що? - не тямивши нічого запитав шокований Грей.
    - Друзі , дивіться! - почувся голос Джонні. - Що це? - він показав на якісь цятки в небі.
Всі почали щуритись і напружувати зір. Коли картина стала зрозуміліша вони побачили, дещо просто неймовірно жахливе. Це було стадо комах розміром в 2 рази більші за них самих. Навіть тварини завмерли дивлячись на них , а потім почали тікати хто в який бік. Одних комахи наздоганяли і вбивали, в другі вже сховались. А наші герої просто стояли й дивилися на одну з цих комах , яка вбивала тварину за твариною. І комаха помітила їхній погляд на собі , обернулась до них й секунду просто дивилась. Люди також завмерли. Різко істота почала з неймовірною швидкістю прямувати на них й...
Далі буде.

Привіт! Які ваші перші відчуття? Надіюсь , що цей фанфік вам сподобається)
Ваша Мішель!