Жадоба Помсти

Розділ 1

Всім привіт. Мене звати Вероніка, друзі можуть мене звати Ніка мені 22 .

Я проживаю в своєї тітоньки  ще з тієї давньої,жахливої трагедії.Мій батько мав велику компанію, тому ми жили не в бідності, мати була найкращим детективом. Тоді мені було тільки 6 років як я їх втратила.
--------------13 років тому назад-----------    
-Ну що будемо переглядати зайчику?-запитався батько глянувши на дівчинку яка сиділа з мамою на дивані.
-Мультик!!!!-з радістю викрикнула дівчинка
-А який?-задала питання мати.
-Ельза! Ні чи може Софія прекрасна чи я незнаю.-склавши руки на грудях дівчинка сіла насупивши своє личико.Мати взяла в руку личико Ніки і засміялась
-Ти чого, давай так, нехай твій батько вибирає,добре?
-Добре. Обернувши голову, вони дві подивились на батька.
-Ну, Нікіт що будем дивитись?-він десь хвилинку подумав і підняв палець вгору сказав:
-Шрек!! Я сам давненько його не дивився.
Прошло пів години перегляду як у двері постукали. Нікіта відкривши двері побачив людей в чорному.Швидко зреагувавши Світлана сховала дівчинку під диваном.
-Мамочко що трапилось?-з переляканими очима запитала дівчинка.
-Зайчику прошу не висувайся і сиди дуже тихо,якщо щось трапиться знай, ми з твоїм батьком любимо тебе дуже сильно і завжди будемо з ... Невстигла договорити як вони почули постріл і побачили батька який стікає кров'ю.Ніка не втрималась і дуже сильно почала плакати.
-Нікіта!!!!
-Давайте швидше і забираємось звідси.-приказав чоловік у чорній масці.
Ніка присунувшись до краю дивана  почула ще один постріл.Вона побачила що мама лежить біля батька.Як тільки вони пішли Вероніка підбігла до батьків і почала плакати...
-----------------Теперішній час----------------
Тоді я втратила свідомість і нічого не пам'ятаю. Оговтаючись я вже була в тітоньки. Десь рік мене водили до психолога,я стала більш закрита і не розмовляла півроку. Ну що ж досить про погане.

-Ніка, чому застила, таксі вже чекає.

-Аа а так все тітонько бувай!-я обійняла її і швиденько сівши в таксі помахала їй рукою.

-І не забувай мені телефонувати!!!!!!

-Добре!

Цілу дорогу я слухала музику і дивилася у вікно. Їхала приблизно 2 години. Куди я їду?Тепер я працюю на детектива і переїзжаю в столицю. З думок мене вивів водій.
-Все, ми приїхали.

-Дякую вам! Щасливої дороги!

-Дякую .

Я взяла дві валізи і зайшла в будинок. Всередині було досить непогано , знайшовши спальню я почала розкладати речі в гардеробній.
-Так котра година? Ого я складала ці речі майже 3 години?!Так мені потрібно ще встигнути на засідання.
Коли закрила двері будинку, швидким ходом пішла в компанію.
Зайшовши в будівлю, я подумала, що мене ніхто не попередив, куди мені потрібно потрапити.
-Так а куди йти?
-Доброго дня ви Вероніка?
-Так!
-на четвертому поверсі, двері справа засідання.-сказала мені жінка. Вона виглядала  молодо та привабливо:густе каштанове волосся,чорненьке коротке плаття,піджак та на високому каблуці туфлі.
Я похапцем зібралась до ліфта, бо запізнилася я на 20 хвилин.Ліфт зачинявся, а там стояв хлопець і пильно на мене дивився.Виглядав він так:

-Затримайте ліфт будь-ласка!!!-почала кричати я.Але все марно двері ліфта зачинились.Розуміючи, що зараз ліфт потрібно чекати побігла по сходах.
-От же понабирали сюди глухих.Просто стояв і дивився.Цибулі йому на очі!!!!
Підійшовши до дверей я почала дуже хвилюватися:
-Так Ніка ти запізнилася лише на - я глянула на часи - 24 хвилин, так все добре!
-Ти що розмовляєш сама з собою?-почула голос за спиною.Коли я обернулась зрозуміла що це..