Підвалини Будинку офіцерів

Усі персонажі даного оповідання вигадані.
Будь-який збіг із людьми, що живуть нині чи жили в минулому, випадковий.

У Хмельницькому багато історій. Кожна із них унікальна. Однак ця мало кому відома. Адже окутана пилиною страху та жорстокості.

На місці теперішнього Центрального Універсального Магазину (в народі іменованого просто – ЦУМ) та лялькового театру знаходилось відділення НКВС. Туди забирали мешкінців міста і ті більше ніколи не поверталися. До 60-х років 20 ст. для всіх було страшною таємницею що творилось у тому приміщенні. Однак... коли вирішили знести приміщення НКВС і на його місці побудувати новий універмаг, то будівники виявили таємний цокольний поверху. Його не було на жодних схемах, абсолютно ніхто про нього не знав. Але ж робота інженерів не таємниці розгадувати, а робити свою роботу. Тому почали розбирати конструкцію нижнього поверху. Як раптом...

Ківш екскаватора витягнув на поверхню зотлілі людські останки. Перевівши погляд від ковша, екскаваторник побачив з-під землі штабель навхрест складених тіл. Тут були не тільки дорослі люди, а й зовсім малі.

Роботу відразу зупинили, але слух про «криваві підвалини» облетів все місто. До будівництва почали збігатися люди. Адже майже в кожного хмельничанина тут хтось був: батько чи матір, сестра чи брат, син чи дочка! Рятувати становище кинулись радянські війська. Людей відтіснили. За лічені години навколо будівництва звели височенний паркан.

І лише вночі, коли усе місто спало міцним сном, вантажівками, тиждень за тижнем вивозили жертв червоного терору у невідомому напрямку, перемішаних із сміттям. Разом з прахом, зі збереженого на останках взуття випадали записки. У них були імена, адреси, звернення до рідних і близьких - останнє слово тих, хто здогадувався про свою долю.

Говорять про те, що зотлілі тіла були щільно укладені штабелями і буквально замуровані, як у склепі. Обсяги приміщення такі, що могли вмістити 5-6 тис. людських тіл. Скільки насправді було поховано не знає ніхто. Кажуть, що всі виконавці були знищені. У всякому разі командувач військовим округом по закінченню репресій був збитий автомобілем насмерть і похований десь у кладовищі на Кам'янецької.

Саме тому-то НІХТО і не підозрював про існування цоколя. Однак і досі всі думали, що ці підвалини були лише під двома будівлями: ЦУМом (що відповідно і побудований на рештках кісток) та ляльковим театром. Але ці рокові «катакомби» сягають значно глибше і довше...