На міському на базарі Торг іде і людно тут. По традиції, казали, Цар Давид забрів в цей кут.Він любив поближче бути До усіх людей простих.Не хотів нічого чути Про палаци, гамір в нихОстогид йому по вінця.Без цариці було сумно.І пославши в мандри гінця,Тут він заглядівсь на гумно.Все ж міщани жили просто.Їх гостинні всі погостиРадо зустрічали панаІ була йому пошана.Тут почув серед народуЦар Давид про Вірсавію,Про її квітічу вроду - Чоловічу явну мрію.Зацікавила ця дівкаПарубка-царя так палко,Що питався де домівка.Аж дивитись було жалкоНа Давида, коли взнав,Що та дівчина вже жінка.Аж заколола печінкаІ він ледве був не впав.Сумував Давид з дня того,Все шукав він собі любку. І як не молив до Бога,Та не стрітив ту голубку.Раз повечір вийшов зновуПрогулятись біля брамиЙ відібрало йому мовуВід побаченої дами.Шати легкі прикривалиЇї стан п'янкої вишні.Очі колір гіацинту мали,Виділялись форми пишніЗолотоволоски цеї.Царівниці, може й феї.І дізнавсь лиш він пізніше,Що ім'я їй - Вірсавія.Стало все ж Давиду гірше,Бо вона - і любка, й мрія!І не їв, й не спав правитель.Думав все: Що ж бо робити?Запросив він у обительМудреців раду служити.Сивочолі з жахом пали,Богом-вітцем все прохалиПро ту жінку враз забути,Аби гріха не утнути.Коли вийшли, він аж зблід.Та один муж повернувся,Слово мовивши про рід,Той на двері озирнувсяЙ далі мова йшла про шлюбВірсавії з Урією.Про гріховний перелюб:Лиш кивав Давид "сeнсею".Далі взяв перо до рук,Довгий аркуш розписавши,Полководцеві для мукУрії вказання давши.І за тиждень на війніЗгинув на передовій Урія, що всі мужіСкорботали за той бій. Плакав весь ЄрусалимЙ Вірсавія за коханим.Заспівав тут херувим,Щоб згоїлись серця рани.Співчувати й цар прибув,Теж скорботний і сумний.Засурмили в сурми. ГулОчищав скелет війни.Обійняв він ВірсавіюПрошепотів :" Не залишу Вас.Як відправлять літургію,Приїзджайте у палац."Так вдову Давид вспокоїв,Готувався до весілля,Далі зіллячком напоїв І подіяло те зілля.Покохала його пані.Відіграли все як треба.Цілувала на світанні,Як вустами юна Геба.Завагітніла Бат ШеваІ раділа щастю свому:Більшого їй і не треба,Лиш принести сина Дому.Ой, не суджено, царице,Цьому сину народиться.Бо заснула молодиця:Оп і їй колишній сниться.Каже Урія до неї:"Жінко! Зраднице погана!Хай горять палаци сеї,Бо усе що тут - омана.Зжив мене зі світу цар.Той, що ти його цілуєш.І блужу я серед мар.То невже його цінуєш?Я не дам йому батьківства!Він злочинець та і край.Чи забув він моє вбивство?Хай згадає все, нехай!"Стало миттю пані гірко,Закололо в животі.І за пару хвилин двійкоОчей згасли швидко в самоті.Народився син зараноІ покинув оцей світ,Бо кохання, що з оманиНе поповнить жоден рід.
