Клан Високих Дерев

1. Буролап

Привіт! Мене звати Буролар і це історія мого шляху до мрії.
                         ***
-Бурко! Від імені зореклану, я Тихозір син Білозірки та провідник  клану високих дерев даю тобі ім'я Буролап! Чи готовий ти прийняти рішення бути тобі медикотом або вояком?- промовив великий білий у чорну пляму кіт із спокійними немов вода у озері блакитними очима, що світилися міліардами зірок у напів темряві пізнього вечора.
-Так! Я стану вояком- тишу галяви прорізав голос малого котика що із захватом дивився на гілля великого ясена де стояв провідник.- я вирішив піти по шляху батька Тихозоре.
Не дивлячись на добре натреновані слова які сказала вивчити мати, Буролап казав не впевненно адже на його церемонію посвячення зібрались майже усі коти клану, а це було рідкістю, адже їх територія може вмістити у собі 5 великих кланів не менше. Через це половина вояків жила по периметру і їх називали постійними патрульними, також у кожному таборі патрульних є по два гінці.
Його батько був сильним вояком який захищав головний табір і мав повагу серед котів. Та нажаль він нещодавно помер захищаючи  табір від вовків що зайшли на їх територію.
Саме тому зараз прийшло стільки котів. Та не дивлячись на це Буролап ні за що не відступить! Він стане вояком яким будуть пишатись!
-Я стану вояком Тихозоре. Вояком! - вже впевненіше проказав він гордо піднявши голову і дивлячись у очі провіднику.
- Тоді я Тихозір син Білозірки та великі пращури даємо тобі у наставники Бурштинооку доньку Міцноспина. Нехай зорі освітять твій шлях! - на цих словах Тихозір розвернувся й пішов до добре сплетеного кубла яку було розташоване рівно над великою гілкою.( Коти клану високих дерев роблять кубла на деревах як би це дивно не звучало). А Буролап підбіг до Бурштиноокої адже тепер вона його наставник.
-Ну що? Ти готовий пробіжатись зі мною до озера?- сказала до нього вона блиснув гарними очима що як правильно казало її ім'я були немов світлий бурштин. І махнувши довгим хвостом кольору піску вона побігла не чекаючи відповіді. Буролап із захватом побіг услід за наставником не забувши махнути хвостом мамі та друзям перед тим як закритись з очей у темряві.
Він біг за Бурштиноокою одночасно розглядаючи усе навколо і ненавмисно задивляючись на великі дуби та ясені що немов казали: "залізь на мене."
Це був перший раз коли він вийшов за межі табору. Буролап став новаком пізніше друзів бо коли помер його батько Тихозор вирішив дати кошеняті час щоб заспокоїтись і знову почати нормальне життя. Але зараз Буролапу було начхати на усе окрім швидко несучих його лап та прохолодного вітерцю що дув йому у морду приємно роздуваючи бурий міх. Йому хотілось так бігти так довго як тільки зможе витримати його тіло, доки лапи не почнуть боліти і не залишиться сил, але попереду вже виднілось озеро. Коли до води залишалось не більше п'яти лисячих хвостів Бурштиноока зупинилась і повернула голову до Буролапа.
-Підніми голову. - приказала вона сівши на пісок і обгорнувши хвостом лами. Буролап зробив теж саме і підняв голову. Небо було осяяне легким, не виразним світлом від міяця що тільки з'явився на небі. Зорешлях сьогодні було видно неймовірно чітко і він немов палав відбиваючись у невеликому озері що розлилось посеред лісу. Він сам того не помічаючи забувся і почав засинати заспокоєний ніжним шелестом дерев та тихим плюскотом води. Та Буролапу не дала заснути нова наставниця що тихенько доторкнулась до нього хвостом.
- А? Що? - перепитав новак здивовано роззираючись по сторонам. Але потім згадав де він і присоромлено опустиа очі.- пробач! Я мало не заснув...
На це Бурштиноока лише махнула хвостом і сіла біля нього трошки притулившись до свого новака.
-Нічого. Я тебе розумію.
-Тут гарно?- не впевненно, немов питаючи проказав він. Ще більше засоромившись від дій Бурштиноокої.
- Ти правий. Я теж люблю це місце, пам'ятаю як Букокрил водив мене сюди. Я не думала що пройде лише одна повня з мого вояцького посвячення як я вже буду мати новака. Ти не уявляєш як я хвилювалась коли Тихозір сказав що я буду твоїм наставником! Це велика відповідальність.- вона зробила паузу - проте я знаю що ти чудовий кіт і впевненна що ти швидко наженеш і навіть переженеш інших новаків!
-Дякую! - Буролап був неймовірно вдячен таким словам Бурштиноокої адже він був сильно не впевненим у собі і боявся що ніхто не візьме у новаки такого як він.
- Підемо у табір. Ти мабуть змерз.- вставши на лапи впевненно нявкнулв піщана кішка. І лише зараз Буролап помітив що вже трусится від холоду.
- Справді! Я навіть не помітив як тут холодно.- сказав він і підскочивши побіг у слід за Бурштиноокою.
_________________
735слів.

Бурштиноока

Буролап