— заспокойся, Березолапе! Сісти на тебе треба, чи що? Якщо ти не будеш сидіти рівно, то я покличу Порохошуба! – бурчала Листоплеса, піднімаючи випавший шматочок моху й знову прикладаючи його до пошкодженого ока новака.
— Воно щипає! Боляче! – плакав Березолап.
— Що, болючіше навіть кігтів борсука? – скептично хмикнула Листоплеса. Вона підняла мох і стиснула його, випускаючи зелену крапельку соку на око новака. Березолап намагався знову протистояти, але Листоплеса швидко прижала повіку, дозволяючи зіллю боротися з інфекцією.
Спогади про напад борсуків все ще були свіжі в її пам'яті. Коли вони з Воронокрилом прибігли в напівзруйнований табір, то не одразу змогли зорієнтуватися в тому, що відбувається. Злі тварини нещадно розкидали котів навсібіч, і деякі з них одразу ж зникали під лапами борсуків.
