Одного прохолодного липневого ранку у одному із багаточисленних пологових будинків вперше пролунав тихий, але пронизливий плач дитини. Це була дівчинка. Маленька і тендітна, але головне - здорова.
Мама пригортала доньку, а та своїми крихітними ручками легенько доторкалася до найріднішої. Залишімо їх в цей інтимний момент - знайомства матері з донькою і перенесімось на декілька днів уперед.
Чоловік забрав кохану дружину та первістку додому. Цілком можливо, що той хотів сина, а не доньку. Втім і цьому варіанту розвитку подій він був украй радий.
Залишаючись без імені, як і більшість людей, дитина росла.
Вона часто плакала і багато усміхалася. Її настрій був такий мінливий, як вітер: то туди, то сюди.
Якось мама попросила тата вкласти доньку спати. Чоловік поклав дитину на велике ліжко і сам ліг біля неї. Спершу він співав їй колискові, потім розказував казки, хоча вона навряд чи їх розуміла, а потім просто мовчки лежав та дивися на крихітку, а тоді заснув. Так, дівчинка досі не спала, вона лише очима вивчала кімнату, уважно розглядала обличчя татка. Мабуть не хотіла з плином часу забути цей момент, як шкода, що це неможливо. І через трохи сама заснула. Їй не снилися сни, а якщо й снилися, то якісь дивні і незбагненні для дорослих, таких як ми з вами.
Її батьки часто не знали, що з нею можна робити, а що ні, тому часто брали доньку і відвозили до бабусі з дідусем. Залишали доню там аж до самісінького вечора. Бабуся дуже любила свою онуку. Припускаю, що саме вона побачила її перші кроки. Дівчинка росла активною і вже у 9 місяців ходила і могла говорити досить добре, як для свого віку, хоч багато звуків і було пропущено, але всі були раді бачити, що вона добре, можливо для більш сучасних дітей, швидко розвивається. І ось, коли їй було вже рік і десять місяців на світ з'явився молодший брат.
Спершу вона не розуміла хто він і що тут робить, але одразу прониклась до нього симпатією і взялася бавити брата, такого ж безіменного, як і вона сама. Якщо хтось із вас вважає ніби із дворічної дитини вийшла гарна нянька, то ви дуже помиляєтеся. Батьки й далі часто їх лишали у бабусі і вже онучка допомагала за ним доглядати. Принаймні дивилася аби він не впав і гукала бабусю чи дідуся за потреби. Звичайно без казусів не виходило, але про це ви дізнаєтеся пізніше.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Історії з життя Невідомої
Teen FictionУ цьому світі все здається таким живим, але скільки фальші за цим ховається. Частини не мають логічної послідовності. Це швидше скачки у часі і розповіді про різні періоди життя дівчини. Поки невідома, а згодом? Вона обов'язково знайде те, що шука...
