Настає момент, коли ти відчуваєш необхідність у житті. Зараз це відбувається зі мною. Кожна клітинка мого тіла бореться за майбутнє. Наше майбутнє. Я бачу його, але нічого зробити не можу. Він тісно прижатий до керма. Авто все нижче і нижче спускається на дно. Мені ніколи ще не було так страшно і холодно. Я злюсь на себе , що не можу відкрити ці кляті двері машини та відстібнути його ремінь безпеки. В мене в голові тільки три слова :"Я люблю тебе ".Я все віддала б , щоб почути їх знову, але його тіло зовсім не подає знаків життя і від цього мені ще страшніше. Мені потрібно зібратись з думками, але в мене зовсім немає сил. Я не можу. Невже це наш кінець...
Місяць раніше...
-Ліза , тобі ще довго? Мені пора вже в аеропорт. Якщо ти зараз не спустишся- підеш пішки. Я тобі це обіцяю.
-Як неочікувано , ніби я не робила цього раніше. Давай згадаємо , як ти забула забрати мене зі школи. Коли це було? Здається, в першому класі.
-Так , перестань. Це було один раз і я перед тобою вибачилась вже мільйон разів , а ти мені все згадуєш. То ти їдеш зі мною, чи будеш дутись і підеш пішком?
-Ага , зараз . Як я можу пропустити нашу спільну поїздку до школи в мій перший день випускного класу. Ти і я . Спільне фото біля школи. Все , як у фільмах, а так, я забула , ти ж спішиш в аеропорт.
-Перестань , ти чудово знаєш , що я не люблю , коли ти так говориш. Ми двоє розуміємо навіщо я лечу до Лондона. Містер Бенджемін запропонував хорошу вакансію, від якої я просто не могла відмовитись. Що поганого в цьому?
-Ну почнемо з того, що він твій коханець.
-Це не твоє діло. Моє особисте життя тебе не стосується.
-Ні, стосується , коли воно відбувається в нашому будинку.
-Все .Тема закрита. Я доросла жінка. Я вправі сама вирішувати , що мені робити.
В цей момент я помічаю паспорт на столі у вітальні. Як на неї це схоже. Вона завжди щось забуває. Така доросла , що не взяла паспорт , коли збирається летіти в Лондон.
-Мам...
-Що?!
-Ти забула паспорт.
-Ні. Паспорт у мене в сумочці.-вона нервово починає шукати його там , але не знаходить-Так , я його забула. Дякую. В мене просто стільки думок . Я залишаю тебе тут одну. Добре , що хоч моя мама буде тебе навідувати.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Прірва
Romance«Три.Два.Один»Настає момент, коли ти відчуваєш потребу в житті.Зараз це відбувається зі мною.Кожна клітинка мого тіла бореться за майбутнє.Наше майбутнє.Я все віддала б , щоб почути ті три слова, але я бачу тільки його бездиханне тіло.Нас поєднала д...