Камери в студію. Кава на столі. І погнали.
Мені 13 (ну добре, можливо, 12). Якби хтось питав, то так - я ще ходжу до школи, нию над уроками і... біжу щосили на маршрутку, щоб першим рейсом приїхати додому і, навіть не роздягаючись, сісти за ноутбук та написати для вас ще один розділ моїх книг.
Чесно? Я заздрю тим, хто так гарно описує моторошні сцени у жахастиках, продумує жарти, аби читач сміявся, продумує сльози, аби читач плакав, продумує сюжет від початку до кінця, бачить очима кадр і тримає в напрузі... Але скажу вам одне: і те, і інше... у мене є.
Не пишу романтики - але це в мене прихований потенціал. Пишу жахастики - використовую їх для напруги, щоб потім бабахнути жарт. Продумую сюжет - даю на початку вам увесь склад сюжету, щоб у кінці сказати, що я вас обдурила.
Чорний гумор? Є. 
Іронія? В запасі.
 Жорстока правда? Завжди.
Голубчики мої, книги ще свіжі - залітайте!