не дарма були слова, не дарма благословення,
не дарма
над полем пшениці високої сокіл барвисті віял.
не дарма на світі смута,
не дарма прийшла війна,
не дарма на батьківщині війни захищають країни берега.
не дарма Бог захищає
солдатів у цій хижій війні
і сокіл над кривавою битвою віяв оглядаючи міст руїни.
спорожніли вони, потьмяніли,
відпустили тисячу душ,
але все одно сокіл бачить, що
минулого не повернути.
війна скінчиться, не всі повернуться, але світло тріумфуватиме.
і солдатів, що загинули на батьківщині, будуть зі сльозами згадувати
Ая Юріївна Романенко- я
мої любі, я всім серцем за мир між нашими країнами!
