Я так втомилася казати, що слово - то є вільний птах. Та ж не повірять мені люде, бо не послухають в душах.
А я ж кажу , що жити важко. На те у кожного свій дар.
Та ж їм все байдуже, все бачать свою ж то вигоду в очах.
Як важко з ними жити! Боже!
Чого ж я маю це терпіть? Бо я людина? Правда, Боже?
На все свій час і піт. Я докажу їм істину, мій Боже. Зою знали люди хто тут є.
А тут є ти, мій милий вождю.
І люди мають знать це всі.