3. Романтизований криміналітет.
Він злочинець, найманий вбивця, гроза району (універу, школи, дому престарілих), але в нього благородне серце. То його життя змусило. Це просто банальне відбілювання злочинця, а в літературі це авторська лінь. Прописувати складність персонажа? Ніт, просто перефарбуємо його й удамо, що нічого не було. Лишіть цей шлак кацапні, де на історії про «прастова пацана» виростають цілі покоління майбутнього перегною.
4. ПБС не безшумний.
Так-так, мої дорогенькі любителі історій про шпигунів та кілерів. Глушник, (або ПБС) на зброї не робить постріл безшумним. Тихішим, так. Ну, як тихішим? Закладе в одному вусі, а не у двох, це факт. І, можливо збереже перетинки при стрільбі в приміщеннях. Але безшумною зброю це не зробить. Хіба в кіно. І у твоїй історії, бо ти не поцікавився перед тим.