Фелікс

Мені б хотілось привітати усіх з прийдешніми святами - Святвечором і Різдвом, а згодом і Новим роком. 
          Бажаю кожному провести святкові дні в колі найближчих людей.
          Бажаю миру, перемоги, а тим, чиї рідні захищають нашу землю - неодмінно їх дочекатись. 
          Бажаю впоратись зі страшенним горем тим, хто втратив найдорожче. 
          Бажаю всім віднайти те, що шукали, досягти поставлених цілей, здійснення мрій і якнайбільше добра і світла в житті. 
          Бажаю в новому році багато натхнення, сил, бажання діяти і відкривати в собі нові сторони, любові та прийняття себе. 
          Нехай в кожен дім, окоп чи будь-яке інше місце, де зараз знаходяться наші українці, завітають янголи, закриють своїми крилами від болю, страху, відчаю, лиха і страждань. 
          Ми усі витесані з алмазу - незламні і непереможні, неймовірні в своїх вольових діях і нестримності, тож бажаю не втрачати внутрішнього стержня. 

Всім привіт. Звати мене Іра, і я шокована тим, що мені більше 20 (в душі досі десь 14-15).
          
          Скільки себе пам'ятаю (попрошу голосом легендарного Петра Щура) я завжди щось писала і вигадувала. В дитинстві я була тихою і спокійної дитиною з цілим власним світом фантазій, котрий спершу виливався в аплікації по цілому дому, чи малювання з фарбами на одязі.
          
          Коли я зрозуміла, що в моїй голові почали складатись цілі історії і сюжети, нав'язливо відволікаючи мене від навчання чи інших справ, це призвело до їх виливання на папір. А точніше - в нотатки старенького флая. Я могла щось писати цілими ночами, радуючись, як, на мою думку, це красиво виходило.
          
          Пройшли роки, а нічого не змінилось. Перед очима досі плавають вигадані сцени і персонажі, котрі вже стали для мене рідними.
          
          Нарешті я взяла волю в кулак, викинула лінь у вікно і вирішила для себе, що розповім всі свої історії, вдихну в них життя, і залишу для ознайомлення тим, кому буде цікаво.
          
          Дякую за увагу і бажаю всім отримати те, чого вони шукають