Сумніваюсь, що це буде хтось читати і сама навіть не знаю для чого я це тут пишу. Але, все таки залишу це тут...
Почався новий навчальний рік, і я абсолютно не встигаю нічого писати зі своєї жахливої писанини, ні з парами. Звісно, якщо випаде можливість, то я обов'язково, щось опублікую (хоча кому це потрібно...).
І як я і казала, почалося навчання, а з ним почалася і осінь. Особисто я, колись дуже дуже не любила цю пору року. Беззупинні дощі, болото під ногами, мерзенний холод. Так ще й оце навчання, раніше школа, а тепер уже університет. Але з часом, я почала дещо переглядати свою думку. І я дійсно зрозуміла, що осінь, це прекрасно! Вона сповнена загадковості, спокійна, барвиста, безмежна.
Коли ти ще побачиш такі кольори, пейзажі, які малює сама ж природа? Коли ще твоя душа знайде умиротворення, як не восени? Це пора для роздумів, пора для зустрічі з природою. А яка краса тебе зустрічає кожного ранку, коли ти виходиш у місто! Пожовкле листя, яке от-от опаде тобі під ноги золотою стежкою. Воно зашарудить тихою пісенькою, підніметься вітром у танок і загубиться у твоєму волоссі. Отой ледь помітний ранковий подих вітру, що надасть сил на цілий день. Ні, він уже не такий бурхливий, як улітку під час грози, і ще не такий холодний, як узимку, під час завірюхи. Осінній вітерець лише залишить на твоїх устах ніжний поцілунок з присмаком дощу.
Усіх слів не вистачить описати стан душі в цю пору року. Це неймовірне відчуття, емоції переповнюють тебе і щастя ллється через край. І зовсім без вагомої на те причини. Просто так. Ми просто щасливі.
Це осінь творить такі дива. І нам залишається лише насолоджуватися цією красою.
То ж любіть та насолоджуйтеся...️️☔☕️
