Solly_Molly

Кому не важко, лайкніть. Кому важко... досить лінитися, ледацюги, лайкніть  у збірці❤⭐✨
          	
          	
          	І ближче стало до душі Розстріляне Відродження, 
          	в мені, як чую, ще кричить чийсь голос з болю зрощений. 
          	він, наче дикий звір в пітьмі, хапається за нерви, 
          	і разом із слізьми біжить по щоках аж до неба. 
          	
          	і ближче явиться мені чийсь образ Окровавлений, 
          	ніхто не баче, як болить у нього серце зламане. 
          	як тінь, блукає у мені його  несказанність, 
          	убиті ворогом слова, і рими не показані.
          	
          	о, думи, думи, що мені робити з тими віршами, 
          	з вогнем і мукою життя, проте і з Богом, змішані? 
          	ці спогади чужі, та рідні, тривожать хай бо там - усе. 
          	на фоні них, реальний світ яснішає.
          	на фоні них, спокуса жити - є. 
          	
          	відродження. яке? розстріляне. убиті ворогом слова. 
          	в собі ці рими я не втримаю, що рвуться до людей сповна. 
          	Тичина щось шепоче під вухо, а Хвильовий стискає кольт. 
          	тоталітаризм більшовиків вже квітне тут. 
          	усюди, мов отруйний плющ. 
          	
          	і ближче чую я Відродження, ясніше чую голоси. 
          	і Курбас, і Куліш, і Яворський, Бажан, і Вишня - тут усі. 
          	усі залишилися вдома, на своїй нездоланій землі. 
          	та я є тут. під криком - втома. 
          	я чую. 
          	я відчуваю вас усіх. 
          	
          	
          	@Розстріляне Відродження
          	https://www.wattpad.com/story/316426331

Solly_Molly

Кому не важко, лайкніть. Кому важко... досить лінитися, ледацюги, лайкніть  у збірці❤⭐✨
          
          
          І ближче стало до душі Розстріляне Відродження, 
          в мені, як чую, ще кричить чийсь голос з болю зрощений. 
          він, наче дикий звір в пітьмі, хапається за нерви, 
          і разом із слізьми біжить по щоках аж до неба. 
          
          і ближче явиться мені чийсь образ Окровавлений, 
          ніхто не баче, як болить у нього серце зламане. 
          як тінь, блукає у мені його  несказанність, 
          убиті ворогом слова, і рими не показані.
          
          о, думи, думи, що мені робити з тими віршами, 
          з вогнем і мукою життя, проте і з Богом, змішані? 
          ці спогади чужі, та рідні, тривожать хай бо там - усе. 
          на фоні них, реальний світ яснішає.
          на фоні них, спокуса жити - є. 
          
          відродження. яке? розстріляне. убиті ворогом слова. 
          в собі ці рими я не втримаю, що рвуться до людей сповна. 
          Тичина щось шепоче під вухо, а Хвильовий стискає кольт. 
          тоталітаризм більшовиків вже квітне тут. 
          усюди, мов отруйний плющ. 
          
          і ближче чую я Відродження, ясніше чую голоси. 
          і Курбас, і Куліш, і Яворський, Бажан, і Вишня - тут усі. 
          усі залишилися вдома, на своїй нездоланій землі. 
          та я є тут. під криком - втома. 
          я чую. 
          я відчуваю вас усіх. 
          
          
          @Розстріляне Відродження
          https://www.wattpad.com/story/316426331

Solly_Molly

словам веры нет. 
          
          синоптики обещали солнце и радугу, 
          приятный тихий бриз на окраине, 
          синоптики говорили о потеплении. 
          только... кто уже верит им. в слова нет веры. 
          
          врачи, улыбаясь, твердили об улучшении, 
          долгих лет жизни желая, и ни часа - мучения. 
          врачи протягивали гематогенку на выписку, 
          только... разве слова их верны. слова пусты и бессмысленны. 
          
          психолог говорил, что в голове наконец порядок, 
          по полкам расставлены фобии, спрятаны карты. 
          психолог, прощаясь, желал стабильности. 
          только... разве слова помогут. когда нет в них искренности. 
          
          брат поддержку оказывал, мол, всё наладится, 
          и солнце ярче засветит, и улыбкой обрадуешься, 
          брат надежду искал, мы вместе её искали. 
          только... она исчезла. и слова в горле застряли. 
          
          окружающий мир продолжал свой бессмысленный бег, 
          упуская из рук одинокий пустой силуэт. 
          окружающий мир твердил, что никому дела нет. 
          только... я знала. словам нельзя верить. 
          если у веры сила Есть.

Solly_Molly

Не буду добавлять в сборник. Стишок простой и быстрый, пускай пылится тут
Contestar

Solly_Molly

задержи дыхание на миг
          ощути, какая глубина
          в моей голове идёт война
          я не принимаю ничего
          из того, что чувствую сейчас
          проводив тебя в последний раз
          
          и пропадает в миллионах навек
          когда-то, самый дорогой человек
          
          я рана.. ты рана.. 

Solly_Molly

люди такие "да я в порядке",
          
          а потом мечтают послушать шум морских волн, походить босиком по песку и просто сидеть смотреть на море примерно 100 часов,
          
          лишь бы ни о чём не думать... 
          
          а у меня еще одна новая, маленькая мечта : молчать, целую неделю. говорят, спустя 3 дней полного молчания ты прийдешь в норму морально. я бы с удовольствием помолчала, настолько с удовольствием, что моё подсознание само начинает отбирать у меня голос и мне всё тяжелее говорить... психосоматика)

Solly_Molly

@Skz235  юхах, верно, но им стоит практиковать это умение время от времени))) 
Contestar

Skz235

@ Solly_Molly  Ну, для кого молчать - лечение, а для кого-то муки. Экстравертам точно не повезло с этим ха-ха))
Contestar