YoungMi

привіт, сонечко, як ти? як бабуся, вже покраще? ♡

https://www.wattpad.com/story/360213913?utm_source=android&utm_medium=link&utm_content=story_info&wp_page=story_details_button&wp_uname=YoungMi_minnie&wp_originator=HeoxfOHjAsPaEKpUxafcnf4vnvwdAjiWiNas8Pigi45FLk553xU%2BwipPqEN0cw4V2env0P0aheLAC5kfZtrjL%2BsX6pNGjGEev3kw6IUiE7HAfmjopRYM8lxqSC%2Fv%2BA5p

Привіт як справи? У тебе все добре? Я іноді починаю сильно переживати, тому пишу. А то давно не писала (

Доброго вечора, ми з України! Пробачте, мене довго не було на цьому акаунті. Я ненароком забула, що час йде не для всіх однаково... Так, багато всього сталося, обстріли, вигорання, немає натхнення. Це все склалося разом. Але я не забула про мою творчість, бо вона чекає на мене, а я пишу та ділюся творами з вами. Прошу пробачення ще раз, дякую за розуміння ♥️

З наступаючим Новим роком!❤️

Авторка жива?

Хотіла б місяцем я бути,
          Висіти в небі, мов зоря.
          Та не чутно мені було,
          Як кричить моя душа.
          
          Хотіла б місяцем я бути,
          Дивитись, мов не зна журби.
          Та думати, що десь на світі
          Являться мої думки.

Останнім часом мучать мене думки про себе. Те, чи добре я поступаю з іншими людьми, чи достатньо стараюся, щоб досягти мрії, чи про те, як в мене складеться майбутнє. Я навіть іноді уявляю, що у мене роздвоєння особистості, щоб дивитися на себе зі сторони, але це не завжди допомагає. Іноді я відчуваю себе мізерно, а іноді прекрасно. Коли я бачу, що мені пишуть на іншому аккаунті коментарі по типу «Я думала што будєт не інтєрєсно, а оказалось што прікольно», або коли просто ігнорують, чи кажуть, що робота письменника проста. Мене це якось навіть ображає... Не знаю. І раніше ніколи з цим не зустрічалася, а зараз у мене крім читачів є і хейтери. Іноді навіть лякаюся, коли хороший день, бо завжди після хорошого йде погане, чи коли мене почитали, а потім на тиждень закинули. У когось була така проблема? Ви іноді думали, що все у вашому житті йде не як треба? Ваша письменниця Йонгмі 

Привіт, мої любі підписники! Я переповнена цікавими ідеями, та чи варто мені їх втілювати зараз? Як вважаєте, писати два твори одночасно, чи це марна втрата часу?

За вікном дощ. Часто буває, що він нагадує мені минуле. Легкий стукіт краплинок води ніби переносить мене, але я відчуваю смуток. Минуле вже ніколи не стане сьогоднішнім днем. Сумно, коли все нагадує тобі про це. Ніби тягар. Непотрібна дрібниця на поличці, від якої не можеш позбутися тільки тому, що шкода, що більше такої ніколи не знайдеш... Я прагну забути минуле, бо воно наповнене стражданнями. Усі мої страхи розкрилися. Фобії, почуття... Але я ще ніколи не зустрічала настільки дивовижний світ, який згадую у голові. Чи варто випускати минуле, коли воно змушує і страждати, і з теплотою згадувати моменти...?