Вітання, творча спільнота! Наукова фантастика здебільшого сконцентрована на науку та процеси, які її супроводжують. Але чи може майбутнє існувати без почуттів та пристрасті?
" — Якого біса ти там робила? — 00327 притис мене до стіни обома руками. Він вперше підняв голос до рівня крику. — Ти розумієш чим це може закінчитися?
— Для мене… чи для тебе? — відповіла я, дивлячись прямо в очі. Жила на його шиї нервово пульсувала, наче він збирався вибухнути.
— Ти знущаєшся? — він різко відпустив мене.
— Ні, — голосно промовила я, поправивши майку, яка задерлася вище живота.
— Якби ти мала хоч трохи здорового глузду… — він на мить замовк, ніби шукаючи слова, — ти б ніколи не пішла туди.
— Це моя боротьба, — я вдихнула глибше, відчуваючи, як у грудях зростає гнівний жар. — Мені вирішувати, що робити й на що йти! Про який здоровий глузд ти говориш, коли твій товариш сидить у Найка в комірчині. Йому важко буде зрозуміти після похмілля, чому він не полетів на Землю.
Гвардієць помітно напружився. Він зробив крок назад, залишивши між нами трохи простору.
— Якби я знав, що ти така вперта, я б…
— Що б? — я кинула виклик, дивлячись на нього з усмішкою, в якій було більше відчаю, ніж сміливості. — Не допомагав би мені?
— Ти нічого не розумієш, Сем, — прошепотів він. — Моє завдання — зберегти тобі життя.
— А хто дав тобі право вирішувати, як мені жити? — я підняла підборіддя. — Я сама вирішу, коли ризикувати та чим. Ти не мій рятівник!
— Це прозвучало образливо, — він на секунду відвів погляд, а тоді, схиливши голову, наблизився до мене."
Ваша Ірма Скотт.
