lehotskyy

Привіт!
          
          Сьогодні хочу показати вам дещо нове.
          
          Це невелика повість «Звичайна формальність». Ідея народилася доволі спонтанно, але дуже швидко перетворилася на історію, яку мені самому було важко відпустити.
          
          Якщо чесно, мені цікаво, як ви її сприймете. Тут є містика, трохи гумору, багато розмов і, мабуть, більше запитань, ніж відповідей.
          
          Буду дуже радий вашим враженням після прочитання. Як завжди, читаю всі коментарі.
          
          Приємного читання! 
          
          https://www.wattpad.com/story/414817293

Привіт усім! 
          
          Вирішив трохи поділитися тим, що зараз відбувається за лаштунками.
          
          Наразі паралельно працюю одразу над чотирма проєктами. Один із них — нова класична збірка коротких кадрів у форматі «Поетичних світлин». А ще готуюся до написання трьох, а можливо навіть чотирьох окремих історій. Поки що збираю матеріали, досліджую теми й складаю детальні роадмапи. Один із цих проєктів уже повністю спланований — йому залишилося лише дочекатися того самого моменту, коли захочеться сісти й почати писати.
          
          Інші поки існують лише у вигляді ідей, нотаток, схем і нескінченних запитань до самого себе. Але можу сказати одне: якщо «Лука іконописець» когось здивував, то те, що народжується зараз, може виявитися ще несподіванішим. Мені дуже цікаво перевірити, наскільки далеко можна розширити межі форми й чи здатна кожна нова історія знайти власний спосіб розповіді.
          
          Ну і, звісно, продовжую писати «За кадром». Планів там настільки багато, що навіть не беруся прогнозувати терміни. Але мені самому дуже цікаво досліджувати, як народжуються кадри, як змінюється спосіб мислення під час роботи над ними і куди все це зрештою приведе.
          
          Попереду багато роботи. Сподіваюся, буде цікаво не лише мені. 

@ lehotskyy  Дякую!

Деякі тексти починаються задовго до першого рядка.
          З випадкового образу. Старого вірша. Невдалого рішення. Сумніву, який довго не дає спокою. А іноді — з речі, яку автор зрозумів лише через кілька років.
          Саме про це буде «За кадром: Лабораторія слова».
          Це не нова збірка і не пояснення до вже написаного. Швидше — спроба показати сам процес: як народжувався кадр, як змінювалося моє ставлення до образу, чому одні тексти залишалися лише задумами, а інші ставали частиною «Поетичних світлин».
          Тут будуть старі вірші без виправлень, розбір власних помилок, пошук перших ознак майбутньої форми й розмови про те, що зазвичай залишається поза сторінкою.
          Без уроків про те, як треба писати.
          Лише чесний погляд на те, як я вчився бачити текст.
          
          Запрошую за кадр.
          https://www.wattpad.com/story/414149600

Минуло трохи більше п’яти місяців відтоді, як 11 лютого 2026 року я написав перші рядки, які згодом стали початком серії «Поетичні світлини».
          
          Тоді це був лише експеримент. Хотілося зрозуміти, чи можна розповідати історії короткими кадрами, залишаючи між рядками місце для читача.
          
          За цей час народилося вісім збірок. Кожна стала маленьким кроком уперед: десь я вчився працювати з образом, десь — із символами, десь — із драматургією чи тишею.
          
          І зараз я зловив себе на думці, що «Лука іконописець» ніби підбиває підсумок цього етапу. Не тому, що сказано все, що хотілося сказати. А тому, що саме в цій збірці, як мені здається, зійшлося все, чого я навчився за ці місяці.
          
          Попереду — новий етап.
          
          Мені вже цікаво не лише, про що розповідати історії, а й як їх розповідати.
          
          Я хочу шукати нові форми. Нові способи побудови кадру. Нові експерименти зі словом і самою книгою.
          
          Можливо, не всі вони будуть вдалими. Але саме в таких експериментах народжується щось справді нове.
          
          Дякую всім, хто був поруч із самого початку. Ваші коментарі, враження й підтримка стали частиною цього шляху.
          
          А я вирушаю далі.
          
          У новий творчий експеримент.

А ось і «Лука іконописець».
          
          Історія, над якою я працював понад три місяці.
          
          Не хочу говорити про сюжет.
          Не хочу говорити про героїв.
          Не хочу говорити про те, що саме ви маєте відчути.
          
          Хочу лише побажати одного.
          
          Якщо після останнього кадру вам захочеться перегорнути сторінку назад і знову відкрити перший — значить, ця історія прожилася саме так, як я сподівався.
          
          Приємного читання.
          https://www.wattpad.com/story/412725346

Я це зробив.
          Усі 36 кадрів написані.
          Сюжет склався.
          Можна гучні овації.
          
          Мабуть, це найскладніший твір, який мені довелося писати за весь час існування серії. І я свідомо кажу саме «твір», а не «збірка».
          Від народження ідеї та концепції до останнього кадру минуло понад три місяці.
          І тепер я можу сказати точно: історія вдалася.
          Що далі?
          Редактура.
          Вичитка.
          Знову редактура.
          І знову вичитка.
          Попереду складний і, можливо, тривалий процес шліфування гострих кутів, словесних нерівностей і сюжетних дір. Хоча останніх, як на мене, майже немає.
          Перший висновок уже є: редактура виявилася не менш цікавою, ніж саме написання. Тепер я бачу твір цілком. Під час роботи бачив лише кадр, над яким працював у конкретний момент, і роадмап із точками, якими рухався вперед. А зараз переді мною вже вся історія — від першої лінії до останнього погляду.
          Спойлерити й розкривати таємницю сюжету не буду.
          Скажу лише одне: сподіваюся, після фінального кадру ви повернетеся на початок і прочитаєте твір ще раз.
          
          А потім, можливо, ще раз.
          
          Щодо майбутніх планів — паралельно готую ще дві історії.
          Одна з них народилася з коментарів під моїми попередніми роботами. Тому можна сказати, що ви частково станете співучасниками її створення.
          Інша живе в моїй голові вже понад рік і лише тепер починає набувати форми.
          
          До зустрічі на сторінках.
          
          Побачимося вже дуже скоро.

Привіт, Саша,
          
          Як ти робиш обкладинки для своїх творів? Чи ти просиш когось іншого?

Привіт, Саша Леготський,
          
          ти начебто недавно публікував збірку своїх віршів. Тоді до першого я писала тобі коментар, але коли я його надіслала, виникла помилка.
          Коли я перезайшла, збірки вже не було.
          Ти її видалив чи може я з чимось переплутала?

Завершив збірку «Паперові кораблики». 
          
          Цього разу робота виявилася довшою, ніж я очікував. Деякі кадри довелося переписувати по кілька разів, шукаючи саме ту форму, яка здавалась правильною. Але тепер можу сказати — результатом я задоволений.
          
          Дякую всім, хто читав збірку в процесі публікації. Ваші перегляди, коментарі й підтримка завжди додають бажання рухатися далі.
          
          Тепер можу повністю зосередитися на наступній роботі. Її чорновики вже давно чекають свого часу, і настав момент поступово вдихнути в них життя.
          
          А ще десь на обрії вже вимальовується інший, дуже незвичний експеримент. Поки що це лише ідея й пошук правильної форми. Про нього говорити ще зарано, але, здається, він стане для мене одним із найсміливіших творчих викликів.
          
          Далі буде.