Ксенія

Добрий день, Ксенія!
          
          Я Злата, займаюся створенням обкладинок та естетики для фото і відео. Думаю, що мої навички можуть бути корисними для Вас.
          Якщо цікаво, давайте обговоримо деталі!
          
          З нетерпінням чекаю вашої відповіді.
          
          З повагою,
          Злата
          tg.: @goldiexq

Оновила зображення профілю – тож не губіть мене!

Трохи освіжила "Сповіді одинака" – і додала нову частину до збірки.
          
          Вперше опублікувала "Сповіді" ще навесні 19-го – і тоді почала називати глави за принципом "День + рандомне число". Минуло два роки, щоб я зрозуміла, що в цьому трохи немає сенсу – чи не трохи?
          
          Коротше, дивіться нові назви для ненових розділів та читайте щойно додану "Сповідь про тишу"!

Декілька тижнів тому я (тимчасово) відкрила доступ до "Пристані душ", сьогодні ж знову запхала цю писанину в чернетки.
          
          Те ж саме я зробила з критикою та Мюслями головного мозку. Всі ці проекти для мене давно не актуальні, тому зробила це не задумуючись.
          
          А ще я не знаю, коли знову повернусь до письменства. Пишу-то я досить часто для різних соцмереж, особистих та не дуже (до речі, підписуйтесь на мене в Інстаграмі! Там я vivrusal), але на оповідання та подібну всячину я чомусь забила.
          
          Хочу написати щось на кшталт "Мандрівки в дитинство"! Я до сих пір пишаюсь цією роботою, хоча писала їх ще тоді, коли у школі навчалась. Люблю іноді перечитувати її. Хочу створити роботу з подібною атмосферою.
          Мені варто просто почати, а далі вже все піде як по маслу, знаю. 
          
          Але в тому і штука, що починати важче всього

Гарно пишеш, буду рада якщо завітаєш на мою сторіку)

Змінила не тільки обкладинку "Псевдопатріотичного грипу", але й "Мандрівки в дитинство". 
          
          Давно треба було, якщо чесно.

Перечитала "Псевдопатріотичний грип". Зрозуміла, що досить непогану історію колись написала. Вирішила тільки обкладинку нову зробити, бо це той ще жах.

А ще я зрозуміла, що в жовтні буде цілих 3 роки, як я створила сторінку на Ваттпаді
          
          Починала я свою діяльність з роману "Пристань душ". Поезію почала публікувати приблизно в той самий період.
          
          За цей час змінилось багато чого. "Пристань" я так і не дописала, а потім взагалі прибрала в архів: це класна пам'ять про 15-літню Ксю, яка тільки ступила на стежку письменства, але навряд чи цей твір можна назвати якісним. 
          Останній свій вірш я опублікувала приблизно рік тому, вже тоді, коли чітко усвідомила, що поезія - не те, чим би я хотіла й далі займатись.
          
          На даному етапі короткі історії - це те, що мене надихає і що я обожнюю писати. Для людини, у якої в голові 100500 абсолютно різних думок такий формат ідеальний, адже я не зациклююсь на одному сюжеті, а маю змогу створювати безліч нових історії, героїв та героїнь з абсолютно різним життям, поглядами та почуттями.
          
          Я не знаю, що буде далі, в тим паче не хочу нічого думати та обіцяти. Принаймні, я рада, що зараз в моєму житті є письменство і творчість взагалі.

Сталось щось досить неочікуване, адже я: 
          
          1. Оновила Ваттпад (у мене декілька років була стара версія);
             1.1 Здивувалась, НАСКІЛЬКИ інтерфейс нагадує Інстаграм;
          2. Змінила фото профілю та тло (вперше за всі роки мого перебування тут);
          3. Прибрала багато літер з опису сторінки і залишила там два речення.
          
          Такі от зміни :) 

Тим часом я знову тут.
          
          Звичайно, я періодично публікувала історії, але це було не так часто, як хотілось би. Але зараз - чергове "повернення" на терени Ватпаду і "Сповіді одинака", ідею для яких я виношувала 1,5 дні (якщо не менше).
          
          Буде коротко, часом - сумбурно, але це той формат, який мені найближчий.
          
          Люблю, коли коротко і є простір для власних рефлексій.