Солодкі гріхи…. Я читала це п’ять днів — і чесно, це були найемоційніші п’ять днів за довгий час.
Історія не просто затягує — вона ламає і збирає заново.
Я проживала все разом із Бетані: її розгубленість, біль, любов, сумніви, страх і надію.
Іноді хотілося іноді просто обійняти й сказати, їй що все буде добре.
Брекстон…
Волш — тихий шторм, який заходить у серце непомітно, але назавжди… кінцівка… звісно я в шоці..
Але Бетані з ним… ці історії переплетені так тонко, що кожна сцена залишає після себе слід.
Я сміялась, злилась, плакала, відкладала історію… щоб перевести подих — і все одно поверталась.
Це не просто історія про кохання. Це історія про те, як боляче і красиво відчувати, коли ти живий.
Коли я дочитала останню сторінку, всередині залишилось відчуття порожнечі й тепла водночас.
Наче хтось вирвав серце, але залишив у ньому світло.
І тепер у мене лише одне питання, яке не дає спокою:
чи є книга по цій історії? І я тільки що побачила що є друга частина… блін це прекрасно…