Привіт! Ця ідея прийшла мені в 16 років, коли я готувалась до ЗНО, читаючи твір «Лісова пісня» Лесі Українки і переглядаючи серіал «Джині та Джорджія». 2 роки я переписувала перші розділи не в змозі дійти навіть до середини книжки, а потім я зустріла дуже хорошу людину. Віктор Дебенко, якщо ти це читаєш привіт) цей хлопець мій хороший товариш, теж творча людина, яка наштовхнула мене, блукаючу у роздумах і депресії на продовження цього твору, тому в першу чергу, я хочу щоб читачі знали, що ви можете читати «Легенда про озеро Синевир» саме завдяки йому!
 
Перейдемо до твору. Я довго думала які дива можна додати в цю ідею. Мене завжди манили величезні будинки з купами кімнат, в яких можна заблукати і знайти щось, що не можна побачити людським очам, але що? І от одного ранку я прокинулась памʼятаючи уривок зі свого сну - дві дівчинки грались в бібліотеці і знайшли потаємний хід в ліс із міфологічними істотами. Тоді то я і зрозуміла - ось воно! Геніально! Я знаю навколо чого розкручу сюжет і не жалію ані крапельки, адже кожен раз перечитуючи, відчуваю надзвичайну теплу і затишну атмосферу яку передала: пророцтва від сліпої мольфарки, бібліотека, стихії, боротьба із відьмою і це все приправлено українською культурою, осінню та нашими рідними Карпатами.
На кінець хочу побажати вам гарного читання! 

Ps: Книжка повністю написана, я буду постити по 1-2 розділи в день, можливо так буде цікавіше.