Ранок... У таборі Клану Нічного Лісу поволі почали прокидатися коти.
-Ма-амо! – нявкнув Тигрусь – Можна вийти погуляти по табору?
-Ні, Тигрусику – відповіла йому Рудоспинка – тобі треба відпочити
-Ну, будь ласка!
-Ні, ти ще дуже маленький, такі маленькі кошенята ще не виходять із кубел.
-І Яструбку й Хмарці не можна виходити? – запитав Тигрусь
-Яструбку й Хмарці також.
Тигрусеві не залишелося нічого іншого, крім як перестати сперечатися і почати дивитися на новолистовий ліс.
Тут у кубло королев зайшла медикішка.
-Із Тигрусем все добре? – запитала вона у Рудоспинки
-Так – відповіла їй руда кішка
-Принести трав? – запитала Ялинонога
-Ні, мені вже краще.
-Добре, тоді я піду.
У цей момент Тигрусь позіхнув і сказав:
-Па-па, Ялиноного!
-І тобі, Тигрусю!
Ялинонога пішла до свого кубла, а все ще сонний Тигрусь почав муркотіти і заснув.
***
-ПОЖЕЖА! – тої ночі це слово пролунало у Клані Нічного Лісу безліч разів.
Тигрусь прокинувся від голосного нявкоту його сестри Хмарки, яка крутила головою і билася лапками об землю.
Тигрусь визирнув із кубла, і побачив, як горить табір Клану Нічного Лісу, котик побачив, як палає кубло медикота, проте він знав, що з Ялиноногою все добре, оскільки вона виводила старійшин з табору.
-Тікайте, хто може! – почув Тигрусь слова свого батька, Бурохвоста
-Рятуйте королев і кошенят! –вигукнув воєвода Сизоперий, який рятував старійшин. Тигрусь миттю встав і побіг до своєї матері і родичів, щоб їх розбудити.
Коли всі вийшли з табору, Тигрусь запитав у мами:
-А де ми будемо жити?
-Напевно, десь поблизу, поки не відбудується табір – відповіла Рудоспинка
У цей момент почувся вигук воєводи Сизоперого:
-Всі є? – у відповідь почувся голосний нявкіт котів Небесного Клану.
Тигрусь розглянувся, шукаючи свого батька, Бурохвоста. Виявилось, що Бурохвіст сидів на камені, поруч із Сизоперим. На мить Тигрусь навіть зустрівся поглядом з воєводою Клану Нічного Лісу.
Котик замислився, як складно, мабуть, бути воєводою або провідником Клану, оскільки треба постійно доглядати за стількома котами.
Із такими думками Тигрусь поринув у сон.
***
Тихо шелестіло листя дубів, які росли навколо тимчасового прихистку Клану Нічного Лісу. Тигрусь прокинувся і подивився на кущ ожини, під яким він разом із братом і сестрою спав цієї ночі. Рудий котик встав і хотів збудити маму, але вчасно спинився, згадавши, як вони швидко бігли, коли тікали із табору.
Цього дня Тигрусеві мало виповнитися шість повень. Він зрадів, адже тепер зможе стати новаком! Коли настав полудень, Фазанозір став на пеньок, і сказав таке:
-Тигрусю, Яструбку і Хмарко, вам вже виповнилося шість повень, тому я роблю вас новаками, Тигрусю, віднині тебе знатимуть як Тигролапа, твоїм виховником буде Сизоперий, Яструбку, віднині тебе знатимутьяк Яструболапа, твоїм виховником буде Сонцеквітка, Хмарко, віднині тебе знатимуть як Хмаролапку, твоїм виховником буде Орлошуб. Привітаймо нових новаків!
-Тигролап! Яструболап! Хмаролапка! – лунали захоплені вигуки котів Клану Нічного Лісу звідусюди.
Тигролап побачив інших новаків, які радісно нявчали, тішачись, що у Клану Нічного Лісу тепер буде більше новацтва.Тигролап підійшов до Папоротелапа, який сидів біля куща ожини, привітавшись хвостом.
-Вітаю тебе новаком, Тигролапе! -Нявкнув Папоротелап.
-Радий тебе знову бачити, Папоротелапе! – сказав Тигролап – Як справи?
-Та, нормально. – відказав Папоротелап, і почав дивитися на старий табір, який згорів минулої ночі. Тигролап впізнав серед погорілого табору кубло королев, яке було у невеличкій заглибині, де він спав ще минулої ночі. Тут нявкнув Яструболап
-Коли почнуться тренування? – запитав він
-Мабуть, завтра – відповів йому Тигролап, розглядаючи їхній тимчасовий табір
Рудий кіт так і провів весь день серед новаків, говорячи про різні речі. Коли настав вечір Тигролап скрутився клубочком і, муркотячи, заснув.
