Серце вовка, крила метелика

Несподівана зустріч

                    POV Катерина

Коли я прокинулася на годиннику показувало сьому годину ранку. Я піднялася з ліжка, сходила в душ а через деякий час вернулася назад до кімнати одягнулася до школи. Я підняла рюкзак із підлоги і спустилася на кухню. На кухні, за невеликим кухонним столом, вже сиділа мама, а поруч з нею, як завжди, розташувався отчим.
Нетелі: Кет, ти вже зібралася? Хочеш тостів з авокадо?
Кет: Ні, мам, дякую. Я вже спізнююся на перший урок.
Енді: А, може, ще хвилиночку почекаєш? Якраз підвезу тебе.
Кет: Ні, дякую, я піду пішки.
Енді: Мені все одно по дорозі. Я підвезу тебе, - сказав він байдужим тоном. Поцілувавши маму в лоб, Енді вийшов слідом за мною. Сонце яскраво світило, але мені було холодно. Я хотіла відмовитися, але слова застрягли в горлі. Він виглядав настільки впевненим у собі, що я злякалася відмовити.
Енді: я надіюсь ти мамі про вчорашнє не розказала
Кет: звісно що ні,- вона ж мені всеодно не повірить, тому що вона завжди захищає його, навіть коли він не правий.  Несподівана він вдарив мене. Я відсахнулася і притиснула руку до щоки.
Я не знала що робити тому просто розвернулася і пішла до школи. Коли я дійшла до школи я зайшла в середину і зустріла однокласницю з якою спілкувалася коли вона побачила мою щоку то була в шоці
Однокласниця: Кет, що з твоїм обличчям? Хто тебе так?

Кет: Я випадково впала.

Однокласниця: Не впевнена, що вірю тобі. Це виглядає дуже підозріло. Може, ти розповісти мені, що насправді сталося? Я тебе нікому не здам.
Кет: не потрібно все нормально я краще піду на урок а то скоро він вже має початися
Однокласниця: Кет, почекай. Я бачу, що тобі погано. Може, ти хоч трохи розповісти? Я просто хочу допомогти.
Кет: (Зітхаючи) Я не можу. Мені потрібно йти.
Ми зайшли в клас і сіли за свої парти. Через  трохи почався урок коли подзвонив дзвоник в клас зайшов учитель урок проходив спокійно але тут зайшов директор а за ним зайшов хлопець
Директор: Діти, до нас перевівся новий учень. Це Даніель. Давайте зустрінемо його дружно!
Даніель: Привіт усім. Мене звати Даніель. Я радий познайомитися.
Він сів за парту переді мною далі урок проходив спокійно коли він закінчився я вийшла з класу і пішла в туалет тут за мною зайшли Ліна , Ніна і Пенелопа і підійшли до мене
Ліна: ну і як зажили синяки які ми поставили минулого тижня
Кет: не чіпайте мене
Я хотіла вже піти але мене зупинила Ніна і Пенелопа. Ліна знов підійшла до мене і дала пощочину тоді я її штовхнула але вона встояла на ногах підійшла до мене штовхнула на дзеркало і вийшло так що я побила його рукою і порізалась. Я почала змивати кров з руки. Коли кров через трохи перестала іти я вийшла і наткнулася на якогось хлопця через це я впала тоді він допоміг мені встати і я побачила що це був новенький і тільки зараз я помітила що він був в міру накачаний в нього були зелені очі і темне волосся
Кет: дякую що допоміг мені встати
Даніель: нема за що мене звати Даніель
Кет: я знаю ми в одному класі навчаємося
Даніель: Правда? Я якось не звернув уваги. А як тебе звати?
Кет: воно тобі не потрібно.
Даніель: чому це?
Кет: тому що я не відношуся до тих дівчат що липнуть до тебе Я звикла бути сама. Мені більше подобається читати книги та гуляти в парку, ніж спілкуватися з людьми.
Даніель: а до яких дівчат відносися ти?
Кет: ну до тих що в школі ізгої але хлопця послати можуть і взагалі відпусти мою руку
Даніель: навіщо мені її відпускати?
Кет: тому що вона болить
Тоді він відпустив мою руку і подивився на неї. Поки він був в шоці я розвернулася і пішла до виходу, але через трохи він мене наздогнав
Даніель: куди ти в нас ще уроки не закінчилися
Кет: Мені більше не хочеться тут бути.
Даніель: Почекай, я хотів просто поговорити з тобою.
Кет: я не хочу говорити із тобою - поки він не почав знову говорити я пішла далі. Додому іти не хотілося тому я пішла в парк. Коли я зайшла в парк я сіла на лавку через трохи біля мене знов опинився Даніель
Даніель: Мені здається, ти мене уникаєш. Чому?
Кет: Тому що я не хочу мати справу з людьми чоловічої статі
Даніель: чого тож має бути якась причина
Кет: навіщо тобі потрібно знати про це. Це особисте.
Даніель: Я розумію. Але якщо ти мені довіряєш...
Кет: (Поглядає на нього) Ти справді хочеш це знати?
Даніель: Так, якщо це допоможе тобі.
Кет: добре
Я думаю буде краще якщо я йому покажу. Я піднялася із лавки на ноги і показала йому синяки по всьому тілі
Даніель: що сталося? Тебе хтось побив?
Кет: це зробив мій вітчим
Даніель: чому ти не розкажеш про це своїй мамі
Кет:  Я намагалася їй розповісти, але вона мені не повірила, сказала, що я брешу.
Даніель: я можу тобі чимось допомогти
Кет: ні, не можеш. Тільки якщо відстанеш від мене
Даніель: якщо я не можу тобі допомогти то давай я стану тобі другом і буду підтримувати
Кет: давай попробуємо дружити
Даніель: Може, ми разом підемо погуляти, або підемо в кав’ярню?
Кет: Звучить чудово! Я з радістю проведу з тобою час.
Вони пішли гуляти коли вони закінчили гуляти Даніель провів Кет додому і пішов сам.