2 глава

48 2 0
                                    

Ну але ще не було 5 людей...

Не хватало тільки: Артема, Юрка, Руслана, Маркіяна, Остапа.

Було вже 15:17, ми чекали на автобус.

Ми з Кар сіли на самий зад. Кароліна сиділа коло вікна, а я коло неї. І ось заходять в автобус останні хлопці, бачуть що ми сидимо на останніх місяцях, і розділились. Артем і Юрко сіли спереді (на 2 крісла), а Руслан, Маркіян і Остап з нами на самому заді.

Ну погодка була афігєнна, не дуже холодно але і не жарко. Кароче афігенно.
Ми вже в Кам'янці, година 15:38
Ну нам дали квитки, бо їх мають перевіряти, ну в нас був 4 вагон, а місце де ми проведемо аж 16 годин, було під номером 8, нашими сусідами виявились хлопці, (ну ті 5). Ми подивилися до інших в квитки. І з нами ніхто більше не буде. Блін то просто афігенно. (Якщо що я буду не одна а з лп). Ми просто були дуже раді, бо до нас могли підсилити 2 дівчат, однокласниць які нас бісять. Але ні , ми були одні. Ну ось вже 16:09 і ми чуємо як їде поїзд 🚆.

Ось так виглядала наша "кімнатка"

Ось так виглядала наша "кімнатка"

Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.

Просто супер, там так затишно 😍

Ми рушили в дорогу.

Пройшло десь 42 хв, ми вже з Кар назнімали куча відео. І чуємо як до нас стукають, ми відкриваємо. І до нас заходять хлопці.
Хл: салам
*А- Артем, Ю- Юрко, М- Маркіян, Р- Руслан, О- Остап.*
В: привєт
К: ага салам
А: нам скучно стало, а ви найближчі наші сусіди)
К: нам тоже вже якось скучно
М: го може карти?
Р: дівчат ви вмієте?
В: кнш
О: о ну тоді вже буде веселіше
А: ми будем просто грати, чи на щось?
Ю: ну давайте не на бажання тільки.
Р: ну тоді на щолбани?
А: го


Ми почали грати.

Програв Юрко, і ми йому всі дали по щолбану.
І так грали ми, паро разів вже.

І ось чуємо знову якийсь стук...

Лагерь моєї мріїWhere stories live. Discover now