22 глава

19 2 0
                                    

- ДОБРИЙ РАНОК, ДІВЧАТА ВСТАЄМО НА ЗАРЯДКУ

Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.

- ДОБРИЙ РАНОК, ДІВЧАТА ВСТАЄМО НА ЗАРЯДКУ. СЬОГОДНІ ВАЖЛИВИЙ ДЕНЬ!!!!!

- Блять Лука, я ше спати хочу -_-

- Не зря до самого ранку гуляли, хпхаха.

- Це була не забуваєма ніч, а шо за важливий день?

- Секрет, давайте вставайте на зарядку.

***

- Так, увага!!!

Ми зібралися в актовому залі. Зібрався тільки 1-ий отряд.

-Кхм, 1 -ий отряд. Стелла більше не буде цього року вожатою. По сімейним обставинам вона поїхала додому. 

Ми з Кароліною переглянулись.

- У вас буде новий вожатий.

- Ставтеся з повагою до нового вожатого. Він у перше працює вожатим. Надіюсь ви подружитесь)))

І тут на сцену виходить... І знову наші з подругою погляди зустрілись, так сказати ми були в легкому шоці.

Тієї ж ночі...

Захотілось нам піци, нікому не мішав той факт, що на дворі приблизно друга ночі. На карті ми знайшли піцерію, яка відкрита цілодобово і знаходиться за 10-15 хвилин від лагеря. Ми зібралися і вийшли в вікно. Ми реально виходили через вікно, так як там не було високо. Спочатку очі не привикли до темноти. Майже дійшовши до воріт, ми почули голоси, спочатку злякались, а потім зрозуміли, що вони дитячі. Із-за повороту вийшло двоє хлопців, на вигляд 10-11 років. Ми вже встигли видихнути, але не тут то було. Вони підійшли ближче і почався урок пікапу, таких підкатів ви ще не чули. Шось типу " А ти випадково не рибка? А я би тебе тебе з'їв)". Боже яке кончене. Це той випадок коли - безвихідної ситуації нема, ситуація: ... Тільки і встигли подумати, шо прийшла наша смерть, але не тут то було...

Хлопці з повороту: - мадами не хочуть прогулятись?

?: - кхм...

??: - у цих мадамів як би хлопці є..

Почулися голоси з темноти і до нас підійшли ще два хлопці, які підійшли до нас і приобняли. Лиць не було видно, але голоси були просто афіненні. 

?: - дітки, ми хочемо побути наодинці з своїми дівчатами, можете зробити нам таку ласку?

??: давайте пограємо в хованки, ви ховаєтесь, а шукають вас вожаті)

Вони злякались, що їх видадуть і швидко пішли назад в лагерь.

***

- Приємно познайомитись Нікіта) - сказали ми з Кароліною.

- Мені теж)

- Ну що ж, якщо ви вже познайомились може підемо вже в піцерію? Я їсти хочу. -_-. - сказав Лука.

- Хпхахпах йдемо. - сказала Кароліна.

***

Ми четверо повертаємося з піцерії. Йдемо собі спокійно і тут Віка спотикається і падає. 

- Віка блять -_-. - сказала Кароліна.

- Обережніше потрібно Віка. - даючи мені руку, сказав Нікіта.

- Ходіть в медпункт.

- Та все нормально, не треба.

Мене ніхто не послухав. Ми пішли в медрункт кімнату.

***

- Так, все нормально. 

- Я говорила -_-.

- Так ну все, може ми підемо до кімнати? - сказала Кароліна встаючи з крісла.

- Краще залишіться з нами. У нас є в кімнаті ще вільні ліжка. Ще на всякий випадок, щоб вас не побачили.

Отже ми залишилися в кімнаті з Лукою і Нікітою. Ми доїдали піцу і говорили.

***

Пов Кароліни*

Проснулася зранку. Ми з Вікою були з'єднали наші ліжка і спали разом. Я поставила руку на подушку Віки, а там виявився кіт. Я починаю гладити кота. Я була повернута в іншу сторону. І тут розумію, що з ним шось не так. Повертаю голову, а там лежить Лука, спить зі мною. І я весь час гладила його по голові, перебирала його волосся... Я була дуже сильно здивована. Це все був сон...

***

І тут на сцену виходить хлопець з яким ми познайомилися вночі. Нікіта.



Лагерь моєї мріїWhere stories live. Discover now