Історія про любов

Глава 3.Джон

Понеділок - найгірший день у світі. Я ледве встала з ліжка і пішла у ванну. Подорозі я перечепилась за якусь коробку (адже ми тільки переїхали у новий будинок) і впала на підлогу. Дивуватися нічому - це ж я! Завжди можу знайти проблему на свою голову і впасти на рівному місті...

Коли продзвенів дзвінок я трохи підбадьорилась і постаралась не заснути посеред уроку. А ось і Бель! Ми сидимо поряд на останній парті. Ніхто не заважає нам весело проводити час.
До класу зайшла керівничка з якимсь хлопцем. Він здався мені дуже знайомим і я згадала, що бачила його у зоопарку.
- Учні це тепер ваш новий однокласник. Його звати Джон.
Джон сів за парту перед мною.

Нарешті уроки закінчилися і можна піти додому. Бель запросила мене до себе (адже її батьки часто їдуть з дому по роботі) тому подорозі ми купили солодощі та сік щоб подивитись якийсь серіал.

Прокинулась я від того що в мене кинули подушкою. Я відкинула її і продовжила спати. Через мить інша подушка впала на мене. "Ну все Бель! Зараз буде розплата"- подумала я і взявши подушку кинула її в Бель. І ось почалося.....
Тривав цей бій подушками не довго бо на годиннику вже було 7:49. Ми швидко почали збиратися. Ви б це бачили! Підбігши до ванни ми штовхалися бо кожна хотіла зайти першою. Мені пощастило і я зачинила за собою двері.
Але я незнала що на мене чекає... і ось-двері зачинені з іншої сторони. Я почала гукати Бель і просити щоб вона відчинила. Двері відкриваються і на мене летить подушка. Добре що я встигла пригнутися. Я вийшла на кухню де була Бель і почала її лоскотати.
Через хвилину ми вже їли сніданок як нічого не бувало. Тоді ми пішли вдягатись. Я зупинила свій вибір на чорних брюках, білій блузі, та кросівках.
До школи ми бігли дуже швидко, але не запізнились і спокійно сіли на свої місця.