My fantasy box

Це знову брехня?

"Це знову брехня?"
Ти так само стоїш на кухні, тримаючи в руці баночку з приправами. Напевно, читаєш склад, чи не так? Усміхаючись сам собі, спираюся на стіну, спостерігаю за тобою. Мило рухаючи стегнами в такт музики, що заповнювала всю кімнату, здавалося, що сусіди теж чують цей лепет з твого плейлиста.
Відволікаючись на кашель за своєю спиною, я помічаю яскраво-червону помаду на твоїх губах. З твоєю блідою, як мармур шкірою, це виглядає чудово. Дивлячись на мене радісними очима, ти ще не знаєш, про що буде наш діалог.
Темні, як нічний океан, блакитні очі, бігають, намагаючись зрозуміти, що сталося. Чому ти насупила брови? Чи це гнів? Невже ти злишся?
Банка, що зберігала у собі крупинки перцю, солі та інших переправ, летить у кут. Губи здригнулися і я чую жахливий вигук. Ні. Не чую. Мій погляд заточений на твоїй червоній помаді, часом на твоїх блискучих сльозах очі. Дурна ж звичка плакати від злості.
Кричиш, знову кажучи, як втомилася бачити мене.
А вчора ти посміхалася, тримаючи мене за щоки, не бажаючи відпускати. Невже... Це була чергова брехня?
Тільки на самоті ти щаслива, але так само не можеш жити без моєї уваги.
Дивлячись на твій злий погляд, відчуваю як щіки червоніють, долоні стискаються у кулаки. Все тіло напружилося.
Невже все на цьому закінчиться? Чи, проковтнувши свій гнів, ти відвернешся від мене, роблячи музику голосніше, щоб я перестав чути твій плач і ти змогла забути про мене?