Темрява. Всепоглинаюча. Наганяюча холод і захоплення від жаху, що вселяє у твою душу. Саме темряву я бачила зараз, але через секунду я побачила зелену траву біля будинку, мою маму і кузенів з кузиною. Ми сиділи в колі й кидали один одному м'яч, мама в'язала щось із синіх ниток, сидячи в кріслі за кілька метрів від нас.
— Ріно! — це було не моє ім'я, раніше я ніколи його не чула, але воно здавалося таким знайомим...
— Ріно, прокинься!
Я сплю? Ні. Щось тут не так. Я повернула голову до мами, але побачила не тільки її, ще за її спиною стояв чоловік і тримав біля горла чорний ніж.
— Мама!
ВИ ЧИТАЄТЕ
Дочка Люцифера
Teen Fiction¤ Як це, дізнатися, що ти не звичайна людина, що ти насправді не ти й твоя доля зумовлена сотнями років тому? Як жити у світі, який тепер доводиться бачити по-іншому, вдивлятися в кожного, хто проходить повз, тому що хочеш дізнатися людина вона чи н...
