Я зайшла до кімнати.
— Доню! Як ти себе почуваєш? — мама та тато сказали це одночасно. Вони завжди у відрядженнях і дуже за мене турбуються.
— Все добре. Бабуся вже пішла?
— Так, сказала, що їй терміново треба додому.
Я кивнула. Дивно це все... Бабуся пішла, не попрощавшись зі мною, такого раніше не було. Але раніше багато чого не було. Наприклад, крил у мого хрещеного батька.
— Можна тебе на хвилинку? — Покликала я його.
Люк сів у крісло в моїй кімнаті і чекав на запитання.
— Ти казав правду?
— Так, але я ще не все сказав. Я також буду твоїм учителем, мій предмет історія.
— Навіщо? — Все що я змогла сказати.
— Щоб завжди знати, що ти в безпеці. Обіцяю допомагати з домашніми завданнями, — на пару хвилин він затих, а потім сказав, — Я купив сусідню квартиру, щоб бути поруч ... про всяк випадок ...
Я помітила, як його голос здригнувся та ось зараз я почала розуміти, що тут відбувається. І це лише понеділок, а що буде потім? До школи я йти не хочу, але не знаю, як розповісти всі мамі.
— Знаєш, думаю, мені треба поспати.
— Добре. На добраніч. Побачимося завтра.
— Бувай.
Розмову з мамою я вирішила перенести на ранок.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Дочка Люцифера
Roman pour Adolescents¤ Як це, дізнатися, що ти не звичайна людина, що ти насправді не ти й твоя доля зумовлена сотнями років тому? Як жити у світі, який тепер доводиться бачити по-іншому, вдивлятися в кожного, хто проходить повз, тому що хочеш дізнатися людина вона чи н...
