☆
– Ая-яй, вчителя ось розповідають який молодець Лі Мінхо навіть кажуть брати з нього приклад! А цей Лі Мінхо, за школою сигарети курить.– не серйозно каже Хан, та усміхаючись, сварливо махає пальцем.
– Ханні, тобі зайнятись немає чим? Прийшов мене сварити чи теж закурити хочеш?
– Я взагалі-то, прийшов похизуватися новою жижкою для вейпу зі смаком вишні. – дістає вже заправлений вейп. – Але ти вже свої гіркі сигарети курити почав. Тому спробувати тобі не дам. – показує язика.
– Я й не просив спробувати. Корова довший язик має, але не показує. Пішли в інше місце, бо ти шуму наробив їй богу. Якщо спалять то нам кінець. – хапає Джісона під руку та веде до найближчого закинутого будинка.
– Навіщо так далеко йти, хьоне?! І шуму я не наробив! – ниє Хан, але все ж таки йде за старшим.
– Щоб ти запитав. Джісон-а, ти зовсім дурник чи що? Тобі навіщо голова на плечах? Якщо б ти далі там так багато говорив, то міг хтось прийти і все до біса піде. Чи то хотів по дупі від батьків отримати та залишитись без твоєї ашкюдішки? – закочує очі Лі, та далі тягне Хана за собою.
– Ні, не хочу. Але я справді був не голосним! – хникає синявий.
– Трясця твоїй матері, Джісон тобі точно шістнадцять років? Відчуття, що шість без десяти. Ми вже майже на місці, не хникай.
– Ти такий жорстокий, хьоне! Як я тільки зміг закохатись в тебе! Чим думало моє сердце! – зображає людину з раненою душею.
– Я й сам не знаю як ти міг. А сердечко твоє думало, нікотином зі смаком чізкейку.
✧
Дорога засипана жовтим листям, яке приємно хрустить під ногами. Прохолодно, але з коханим завжди тепло. В закинутій будівлі є місце де можна присісти. Джісон сідає біля Мінхо, та чує виразний звук запальнички, а сам риється в кишені в пошуках свого джерела нікотину.
Вони майже одночасно роблять тягу. Лі обережно повертає голову Джісона до себе і цілує, змішує гіркий дим та п'янку вишню. А Хан навіть не встигає зрозуміти, що і як, і просто піддається старшому. Поєднання виходить краще ніж просто успішним. Джі звик до такого гіркого Мінхо, а Лі звик до настільки солодкого Хана. Разом вони – чудове поєднання.
Цигарка тліє в руці старшого, і він усувається, щоб зробити нову затяжку, що робить і синявий. Вони знову повторють сполуку, що сподобалась хлопцям.
Зараз ніхто не зіпсує їм цей момент. Ні батьки, що не знають ні про куріння, ні про стосунки їх дітей. Ні вчителі для яких така поведінка недоречна для учнів. Ні бабусі на лавочках, яким потрібно обговорити та засудити всіх.
Цієї миті тут тільки солодка п'яність та шоколадна гіркота.
