Швидше, вище, сильніше!

На рахунок десять

День поїздки. Локі та Емілі вирушили на власний острів принца. Хоть вони майже прибули на місце призначення, Лафейсон і досі нічого не сказав дівчині. Всю дорогу вона старалася дізнатися куди вони прямують, але Бог мовчав, лише таємничо усміхався.
- Своїм мовчанням ти мене просто вбиваєш! - ображено мовила дівчина.
- Навіщо я буду псувати тобі сюрприз, якщо ти і сама все скоро побачиш.
- Ну я не можу так довго чекати!! Ти хочеш кудись мене вивезти і там залишити, і через це спеціально не кажеш куди ми прямуємо, щоб я потім назад дороги додому не знайшла?
Лафейсон підняв брови та голосно засміявся.
- Можливо, - прижмурився і хитро усміхнувся чоловік.
- Та ну тебе, нічого з тебе витягнути не можна!
- Годі тобі ображатися, ми вже на місці. Зараз все побачиш.
Підпливши ще ближче до берега, Емілі побачила розкішний будинок, в якому вони будуть проводити час разом. Зійшовши на берег, вони попрямували до будинку.

- Ось це і є мій сюрприз, - з усмішкою сказав Локі, - довгожданий відпочинок на березі океану, де лише я і ти, і більш нікого.
- Ох, Локі! Це буде незабутній відпочинок!
Емілі кинулась в обійми до Бога. Міцно обійнявши принца, вона палко його поцілувала, а він в свою чергу обійняв її за талію та відповів на поцілунок.
- Принцеско, ти не проти прогулятись? - відірвавшись від поцілунку сказав чоловік.
- Ти ще питаєш, звісно не проти! Тільки дай мені хвилинку я переодягнусь.
- Так, звичайно, я зачекаю тебе на вулиці.
- Дякую, - швиденько доторкнувшись губами вуст принца Емілі пішла в спальню, місце знаходження якої вказав їй Локі, щоб переодягнутися.

Привівши себе в порядок і одягнувши легке платтячко, дівчина вийшла на вулицю, де на неї чекав її коханий. Локі стояв на березі з чисто білого пісочку і дивився кудись за обрій, на сонце яке ось-ось поглине океан.
Непомітно для чоловіка дівчина підійшла до нього і взяла за руку.
- Ходімо? - Локі перевів свій погляд на дівчину.
- Так, ходімо.

Закохані переплелись пальцями рук і помаленьку пішли берегом океану. Під кожним кроком пісок змінював свою форму, а хвилі швидко ховали під собою сліди їх присутності на острові. Майже всю прогулянку вони мовчали, лише обмінювалися поглядами і ласкаво усміхались один одному.
- Поплаваємо? - Лафейсон перервав тишу.
- Навіть не знаю...
- Так, я пішов у воду і тебе чекаю там же, - підморгнув принц.
Знявши з себе футболку Локі, зайшов у воду та пірнув.
- Вода просто чарівна, так що не барись там, а давай скоріше йди до мене, я чекаю, - забравши мокре волосся з обличчя назад, чоловік покликав кохану до себе.
Дівчина трохи постояла на березі і все-таки пішла у воду. Вона скинула плаття і заодно нижню білизну, щоб почувати себе вільно. Підпливши до Локі, Емілі стала поряд з ним і також милувалась заходом сонця, час від часу подивляючись на красеня який був біля неї.
- А знаєш, що я хочу зараз зробити? - хитро мовила вона.
- І що ж?
- Ось це!
Дівчина штовхнула чоловіка в воду.
- Ах ти ж, ану йди-но сюди, бешкетниця, - винирнувши з води Локі направився до Емілі.
- Ні-ні-ні, не хочу!
- Хочеш, не хочеш, а прийдеться!
- А ти спершу злови, - дівчина почала бризкати водою на чоловіка і відходити назад, щоб той не наздогнав її. Раптом його силует зник.
- Локі? - озираючись навкруги, вона покликала його, але відповіді вона так і не почула.
Несподівано Локі винирнув з води і підхопив її на руки. Від цього жесту дівчина трішки злякалась.
- Зловив, - засміявся принц, - тепер нікуди від мене не дінешся, принцесо.
- Я навіть і не старалась від тебе кудись діватися, просто хочу подражнити, побачити той вогник в твоїх очах, хочу щоб ти взяв мене під свій контроль, - шептала Емілі.