Людина в наш час – як паперова серветка: у неї сморкаються, комкают, викидають, беруть нову, сморкаються, комкають, кидають... Люди не мають власного обличчя.
«Кожен має щось залишити після собі. Сина, або книгу, або картину, збудований тобою будинок, або хоча б зведену з цегли стіну, або пошиті тобою пару черевиків, або сад, посаджений твоїми руками. Щось, за що за все життя торкались твої пальці, у чому після смерті знайде притулок твоя душа. Люди дивитимуться на вирощене тобою дерево чи квітку, і цієї хвилини ти будеш живий».
Ні, він не щасливий. Він не щасливий! Він сказав це самому собі. Він визнав це. Він носив своє щастя як маску, але дівчина відібрала її і втекла через галявину, і вже не можна постукати до неї у двері і попросити, щоб вона повернула йому маску.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Жіночій розум та енергетика
EspiritualВідновлювання своєї жіночності Цитати, визначення, психологія (З часом будуть створюватись нові частини та продовдення)
