– Невелике вчення, – Ганнібал приймає більш розслаблену позу і вільною рукою жестикулює так легко, що Уіллу хочеться йому довіритися, хочеться бути таким самим. Поза віддзеркалюється моментально і Грем лише ніяково відводить голову. Він ще не готовий бачити усмішку на обличчі лікаря. Але замість тихого сміху чи якихось зауважень він чує зовсім інше: — Це має піти тобі на користь. Дозволь мені зайнятися цим.
– Як вам завгодно, докторе Лектер, – тільки й пролунало з вуст профайлера.
Чому він взагалі бентежиться? Перед ним у кріслі сидить його друг, колега, лікар. Трохи гарний, трохи багатий і водночас трохи відомий, але розум вчасно нагадує, що це головоломка та правильна відповідь – який насправді Ганнібал Лектер – він знайде, як тільки прибере все не з рівняння.
Так, так правильніше.
Уілл повертає голову і зустрічає карі очі, що вивчають погляд. Чи кольору віскі? Він не знає відповіді на це питання, лише твердо усвідомлює, що вони не ідентичні з його кольором. Різні та прекрасні. Грем витримує лише тридцять секунд зорового контакту, відразу зосередивши увагу на гарній бордовій хустці Ганнібала.
— Я зроблю все, що в моїх силах, щоб ти не відчував себе погано на цьому навчанні.
— Ви хочете виштовхнути мене із зони комфорту. Це взагалі можна зробити без заподіяння шкоди психіки? – Він важко зітхає і проводить лівою рукою по своєму підборідді. Це звучить трохи смішно, але Грем впевнений, що доктор Лектер завжди знайде відповідні професійні слова.
— У жодному разі не дозволю подібного. Це було б нечесно по відношенню до твого стану. Я все-таки лікар. Жодної шкоди, тільки лікування.
— Небагато отрути ще нікому не зашкодило, чи не так?
Питання, яке було не більше ніж викликом, Уілл вимовив напівголосно. Це було виявом грубості, що якраз недоречно. Він відразу переклав тему на більш нейтральну.
Розповідь про свої сни були цікавішими, чи варто їх називати кошмарами – профайлер ще не вирішив. У будь-якому разі він продовжував говорити. Чорний олень, пір’я, кров, сокира, річка – це лише мала частина. Слова не звучать жахливо, але Уілл знає, що його уява впорається на відмінно і створить ідеальну картину жахів, через яку він рано вранці встане весь спітнілий.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Віскі та вино в очах
Fanfic- Чи маю я зараз почати з тобою торгуватися, щоб ти залишився зі мною? - Знову ці безглузді неоднозначні фрази. - Вам так хочеться розкрити мій мозок до кінця, як консервну банку? Здається, я вже казав вам, що думки у мене часом несмачні.
