ЛІНА

Частина перша

Я сиділа на балконі дивлячись на випадкових перехожих, мені подобається спостерігати за людьми. Цікаво наводити приклади щодо життя незнайомців. Можливо ось та жіночка, років сорока п'яти, працює якимось бухгалтером. Вона несе великий пакет продуктів з супермаркету, щоб приготувати вечерю на всю родину паралельно допомагаючи з домашнім завданням молодшій доньці, яка зараз йде біля неї з маленьким портфелем. Чоловік гне спину на роботі, або його родина жила в достатку. Приходить пізно додому, коли донька вже спить і дружина розігріває йому вечерю в мікрохвильовці.

Але це все лише мої догадки...

Я загасила цигарку і вийшла з балкону, почувши як додому повернулася сестра.

-Де ти була так довго?- ввімкнувши в собі турботливу матусю, я зупинилась біля Марти.

-Ми після школи з дівчатами ходили по магазинам, Віка купувала собі сукню до дня народження.

-Ти хоч попереджай, а то ще вкрадуть тебе і що мені казати батькові!

-До речі, можеш мені дати гроші на подарунок. Віка запрошує нас до себе з ночівлею.

-Батько залишив гроші нам на продукти і саме необхідне.- я не дуже хотіла давати гроші на всі її забаганки, але я була в її віці і впевнена, що вона зараз влаштує істерику з цього приводу.- Я дам тобі гроші, але будеш мити посуд весь тиждень і прибереш тут перед приїздом батька. -Марта швидко погодилася і побігла у свою кімнату.

Ми живемо втрьох: батько і ми з Мартою.

Мати нас проміняла на французького коханця коли мені було тринадцять. Вона приїзджала один раз за шість років. Побула тут тиждень бо посварилась із своїм дорогеньким, а потім він позвонив їй і вона першим рейсом звалила в Париж.

Батько відданий своїй роботі поліцейський, він часто у відрядженнях: ловить ман'яків, насильників, наркоторговців та інших порушників закону. Через те що батька постійно немає вдома, я відповідальна за порядок, чистоту, наявність їжі в холодильнику, за належну поведінку і навчання сестри.

Можливо, тому я і не хочу дітей і сім'ю в майбутньому. Бо занадто рано подорослішала, замінила молодшій сестрі матір.

Зранку Марта втікла купувати подарунок і відразу побігла на день народження до подруги. Сказала, що повернеться вже завтра додому. А я як завжди сиділа на балконі- моє улюблене місце в цій квартирі. Я так захопилася антиутопією Джоржа Орвела, що і не почула з першого разу дзвінка в двері. Хто вже вирішив завітати в гості без попередження?