Кошенятко

🤍🖤

Юнгі плететься по вулиці. Навколо шум-гам, люди повертаються з роботи додому, а хтось тільки їде на гуртки, в спортзал чи куди там ще можна. Ось поряд пройшла шумна компанія підлітків, які обговорюються новий випуск якоїсь програми.

Міна вони  абсолютно не цікавлять.  Він втомлений, як і морально та і фізично.  На роботі отримав наганяй від начальника, адже папери на його столі стоять не по порядку. І байдуже що це його робоче місце і він тільки приніс ті документи. В автобусі довелося слухати якусь попсу, яка лунала з навушників  підлітка. Цей "чарівний"  юнак мало не впав на нього декілька раз, звичайно, поручні ж просто так вигадали.
Права нога не переставала нещадно боліти, а зап'ястя нило весь час поки Мін заповнював папери.

Юнгі нарешті підходить до свого  під'їзду, хвилин  п'ять шукає ключ і нарешті потрапляє в будинок. Потім він витрачає багато зусиль для того щоб піднятися на четвертий поверх і потрапити у квартиру. Омега знімає взуття і верхній одяг та падає на диван у вітальні. Сил поворухнутися зовсім немає.

Мін почувається нещасним, останнім лайном. Чому у всіх людей є сили на те щоб робити щось окрім роботи? Як тільки вони можуть залишатися на вічному позитиві? Чому він досі не може зрозуміти як правильно працювати з тими тупим клієнтами, до яких нічого не доходить.

Чому інші, а не я?

Чим я гірший?

Чому мені нічого не вдається?

Можливо, це не моє, і варто все кинути?

А що тоді моє?

Юнгі повністю віддається своїм тужливим думкам і заплющує очі. Він дозволяє негативу і переживанням плодитися в його голові, дає їм контроль.  В нього ні на що немає сил, навіть на те, щоб підійти до вікна і опустити жалюзі, щоб вечірнє сонце перестало освітлювати приміщення.

Мін пролежав на дивані не мало часу: небо з яскраво рожевого стало темним, майже чорним.
З місива думок його витягнув звук ключа, що повертається в замковій щілині.

— Юнгі-яя, ти навіть не уявляєш що сьогодні трапилося!

Зазвичай, Мін любить чути цей гучний і в більшості випадків веселий голос, адже належить він Чон Хосоку — альфі, якій тримає серце Юнгі у своїх руках. Проте не сьогодні, зараз його тільки дратує надмірна радість і позитив.