Божественная драма 🕯🧛🏻‍♂️

Той хто чує зорі

Він чув шепіт зірок.
І за хмарами, і за червоними барвами, він так мріяв зустріти його.
Серцебиття їх крихітних сердець, він чув та відчував, хоча сам літав далеко.
Жахливий крик Землі, породжували біль та горіч в його темній, як душа нічної потвори серці.
Очі як дзеркала.
Очі як дзеркала відбиваючи щастя, готові розповісти усю правду, правду та сум, правду та біль, правду і втрату.

Сльози завжди породжують сміх, а щастя породжує горе.
Сльози породжують крила, а щастя - вогонь.

У нього боролися кілька істот.
Він вмирав, але народжувався знов.
Один був добрий наче ангел, він любив сонця дивні лапи.
Другий був злий на всіх земних істот, наче справжній Диявол. Його плечі окропляли кровью ніжних метеликів.
Третій хотів же порятунку.
Його вбили вже декілька столітть тому.
Він знав своє призначення, і місце на планеті крові.
Він мав там врятувати мову, він мав там врятувати культуру та мистецтво.
Він повинен стати самим мистецтвом!
Він повинен спасти увесь цей світ!