Опівнічне повернення

One-Shot

Північ.

Повільна елегійна пісня огорнула холодну ніч.

Є Веньшвей стояв під квітучим деревом, склавши руки за спиною. Сяйво місяця й зірок освітлювало його чисте обличчя, ще більше підкреслюючи його порцелянову чистоту.

Недалеко почувся звук важких військових черевиків, під якими зім'ялись квіти на землі.

— Ти повернувся. – Є Веньшвей ні разу не обернувся, але він точно знав, що це був Лі Аосюе.

— Угум – Лі Аосюе був одягнений у червону мантію та срібні обладунки, Клинок Вогняного Дракона у його руці виблускав криваво-червоним відтінком у місячному сяйві – Цього разу мене не було довше, ніж зазвичай. Як ти?

Є Веньшвей повернув голову, а його гарні очі викривились наче два півмісяці.

— Я в порядку. Просто... хвилювався за тебе.

Лі Аосюе встромив Клинок Вогняного Дракона у землю, а сам сів на кам'яну лавку в центрі двору. Він налив собі чашу вина, і дивився на Є Веньшвея очима, вкритими шаром снігу.

— Не треба за мене хвилюватись. – коли він сказав це, його погляд перемістився на квітуче дерево позаду Є Веньшвея. Він задоволено сказав – Знову сезон цвітіння.

Є Веньшвей усміхнувся, говорячи:

— Так. Я люблю танцювати з мечами під цим деревом.

Очі Лі Аосюе стали глибокими. Він подивився на свого співрозмовника й сказав із великою любов'ю:

— Коли я вперше побачив тебе у дитинстві, то ти саме тут виконував танець з мечами.

~ ~ ~

Тоді Лі Аосюе був просто голодним жебраком. Невідомо звідки в нього взялася впевненість, щоб непомітно потрапити на задній двір садиби Цандзянь в пошуках їжі.

Він не думав, що зустрінеться з танцем з мечами Є Веньшвея.

Постава цього юнака була гарною, а його тіло було одягнене в мерехтливий металевий обладунок. Політ, як у зляканого лебідя, сила, як у плаваючого дрякона*, тисячі листочків нескінченно танцювали й відбивались в сяючих лезах, а квіти, що падали, граціозно тріпотіли. Кілька квіток, які змахнув юнак, пурхали в повітрі завдяки бурхливим потокам вітру від мечів.

*翩若惊鸿，矫若游龙: від фрази 翩若惊鸿，婉若游龙, де символ «витонченість/лагідність» замінений на «сильний/хоробрий». Спочатку використовувалося для опису елегантної жінки.