Тим часом у невеличкій квартирі Ґрейнджерів святкували ще одну чарівницю в сім’ї. Після листа про те, що Герміона була чаклункою, батьків уже нічим було не здивувати. Цілий рік вони приховували це від молодшої. «Для її ж добра, Герміоно. Я не хочу, щоб вона розчарувалася в тому, що вона звичайна людина, як і ми. Я взагалі в шоці, що ти …. не така, як інші». З часом Герміона змирилася. Вона сказала сестрі, що тепер вона учениця школи на іншій частині Англії. На щастя, вона повірила. Найважче було розказати родичам. Їм сказали те саме, без подробиць. Вони дуже довго наполягали на тому, щоб їм нарешті сказали, але батьки Герміони мовили, що коли дівчина закінчить школу, усі дізнаються, сподіваючись на те, щоб всі скоро про це забули.
Джоан була обурена. Від неї приховували, що її рідна сестричка чаклунка. Не просто приховували, а брехали. Минула година, як вона усвідомила, що потрапила у світ магії. Дівчинка стрибала від щастя. Батькам довелося провести з нею серйозну розмову, адже про це ніхто не мав дізнатися. На жаль чи то на щастя, молодшою дочкою цікавилася тільки прабабця. Але вона недочувала, тож їй, на думку Джоан, можна було сміло все розповідати. Але батьки відмовилися, від чого дівчинка грюкнула перед ними дверима, але вже через 10 хвилин пішла їсти торт. Свято було скромне, хоч тим же тортом сім’я насолоджувалася лише кілька разів на рік. Дівчата були щасливі, а це головне.
- Вітаю, сестричко! Тепер ти також вчишся у школі магії, - сказала Герміона.
- Ми пишаємося тобою, - сказали батьки.
Ці привітання стосувалися кароокої дівчинки з таким же темним волоссям. Вона була не особливої вроди, але з гумором, за що у майбутньому її цінуватимуть друзі. Була вона не без сюрпризів, бо за маскою милої слухняної дівчинки іноді ховався справжній монстр. Та всі цінували у ній щедрість, готовність допомогти і наполегливість, яку вони з сестрою успадкували від батька. Це була Джоан.
- А тепер поїдемо купувати вам нові речі, - сказала мама.
- А куди ми поїдемо це купляти? Невже у мій улюблений магазин??
- Ні, моя люба. Щоб це купити є тільки 1 місце.
***
Вони приїхали на алею Діагон. Герміона розказала, що це місце, де всі чаклуни закуповуються. Джоан була в шоці. Вона ще не бачила магів, крім її сестри, яка на вигляд була звичайною дівчинкою, а тут їх було повно. Її відчуття не можна було передати словами, але дівчина старалася. Батькам довелося двічі нагадувати їй, щоб та не кричала. Джоан навіть наштовхнулася на якогось старого чаклуна. Звісно, вона злякалася, бо той володів магією, а вона ще нічого не знає, але хутенько вибачилася і попрямувала за сестрою. Далі були крамниці з мантіями, магазини, де продавали чудернацькі срібні інструменти, вітрини, заставлені діжками кажанячої селезінки та вугрячих очей, хиткими стосами книжок із замовляннями, гусячими перами й сувоями пергаменту, пляшечками з зіллям, місячними глобусами… Мама з татом вагалися, чи відпускати Джоан від себе хоч на крок, але зустрівши містера Геґріда, який наполягав називати його просто Геґрідом, вони відпустили її у книгарню, сказавши, що скоро приєднаються до дівчаток.
***
Коли діти виходили з книгарні, по дорозі до виходу, вони зустріли Мелфоїв. Касандра та Джоан дивилися одне на одну. Джоан відчула якусь приязнь до незнайомки, лише коли чоловік почав грубіянити, ця приязнь зникла. Вони поспішно вийшли.
- Пф. Бруднокровці, що ви забули серед чарівників? – обурено сказав Драко. Герміона вдарила хлопця по плечу книгою, від чого він заорав на всю вулицю. Батько вивів його, бурмочучи щось про виховання та маґлонароджених.
Касандра почекала, поки всі вийдуть.
- Вибач за мого брата. Мені справді буває важко його стримувати. До речі, я Касандра, друзі кличуть мене Кас.
- Я Джоан…
ВИ ЧИТАЄТЕ
Двостороннє життя
RandomДві сторони цього світу: добро і зло, чистокровні й бруднокровці. Заборонені дружба, любов і спілкування. Чи дозволять дівчині з сім'ї Мелфоїв спілкуватися і дружити з сестрою Ґрейнджер? Чи прийме вона рішення, яке переверне її світ з ніг на голову...
