Mon bonheur

Мой Чуя

Чуя, мій любий Чуя, ти прекрасний завжди був прекрасний і завжди будеш. Я дихаю тобою, ти лише мій! Дазай сидів на стільці біля стіни, завішаної фотками рудого хлопця, що розбудив натхнення у Дазая й незабутнє почуття. Осаму знав про нього все: від того, в чому він спить до улюблених шкарпеток. Тепер ти будеш моїм! Я втомився чекати на те, що ти сам зробиш перший крок, цієї ночі я заберу тебе до себе. Дазай зайшов у будинок, тихо, на подив двері були відчинені. Він пішов на другий поверх і тихо зайшов до хлопця, що тихо спав, обіймаючи свого собаку. Шатен підняв предмет свого зітхання на руки, від чого пес миттєво прокинувся. Дазай почав спускатися на перший поверх акуратно, щоб ненароком не розбудити Накахару. Собачка, виляючи хвостиком, спустилася вниз сходами, не видаючи і звуку, щоб не розбудити господаря. Осаму вийшов із дому і пішов до себе. Вже зайшовши додому, він поклав своє щастя на ліжко, пристебнувши однією рукою до ліжка. Собака лягла поруч із господарем. Шатен спустився на кухню. Приготувавши сніданок, поніс їжу до кімнати. Рижик уже прокинувся і незрозуміло оглядав усе. Дазай? Якого біса, це не смішно!

- Сонце, ти вже прокинувся, а я якраз приніс сніданок. - Що відбувається?! І зніми цю штуку з моєї руки! - Ні, ти тоді втечеш від мене, а я не хочу тебе відпускати, ти тепер живеш тут, я забрав тебе до себе. - Що ти несеш?! Хлопець проігнорував слова Чуї. - Чуйно, поїси трохи, ти такий худий, я хвилююся. - Відвали придурок! - Не хочеш? Я залишу тарілку тут, щось треба буде, поклич мене. Дазай поцілував того в ніс і вийшов із кімнати. Чуя спав коли Дазай зайшов до кімнати. Чуя спав, а його собака сидів біля ліжка і мабуть чекав, поки господар прокинеться. Ох, мій любий Чуенька спить! Осаму сів на ліжко і посміхнувся, а вже пізніше став цілувати обличчя і ніжно гладити по спині свого коханого. Чуючи повільно розплющував очі, сподіваючись, що вчорашнє це просто сон. І начхати, що сни йому років 5 не снилися. - Дазай, що ти робиш?!?! - Пробач, я тебе розбудив, більше не буду! Накахара все ще не розумів, навіщо він тут, і що взагалі від нього вимагається. Він зараз хоче вдарити Дазая, його дурний однокласник дивує якусь хрень, чи мало що цей псих взагалі з ним може зробити?!

Та ще й ця штука на зап'ястя боляче давить явно, залишаться сліди. - Що тобі, чорт забирай, треба від мене?! - Мені потрібний ти й більше нічого! - Я не розумію про що ти..? - Я люблю тебе, дуже люблю і знаю, що це невзаємно, і я доб'юся того, щоб ти мені відповів взаємністю! Рижику стало тільки цікаво, що він зробить для цього? - Відстебни мою руку. - Я ж казав, що не робитиму цього. Обличчя юнака різко стало серйозним. - Але в мене рука вже болить, і я хочу в туалет. - Гаразд, я сам донесу тебе до туалету. - У мене ноги цілі... - Чунько, я не буду повторювати... Шатен відкріпив наручник і підняв хлопця на руки, і відніс його до ванної кімнати. - Вийди. - Соромишся? - Вийди!! Чуя вийшов із ванної, і його відразу ж підняли на руки і понесли до кімнати, поклали на ліжко і пристебнули до неї. - Навіщо ти мене пристібаєш, можеш просто закрити в кімнаті. - Чунько, трохи згодом, ти вчора так і не поїв, голодувати вирішив? - Відстебнеш, співаємо. - Чуючи, я нагодую тебе силою. - Ага, спробуй. Шатен пішов на кухню і приготував Такоякі, повернувся з тарілкою до Чуї, сів на стілець біля ліжка. Взяв шматочок паличками і підніс до рота Чуї. - Відкрий рот. Чуя замахав головою. - Давай по-доброму, я не хочу тобі робити погано, це в твоїх же інтересах. Чуя відвернув голову від Дазая. Шатен прогарчав, узяв Чую за щоки і дав йому ляпас, щоб той відкрив рота, щоб просунути шматочок Каррі. Чув з невдоволеним обличчям пережовував. Щока була червоною після недавнього удару. Дазай почав цілувати червону щоку Чуї і перепрошувати, говорити, що так треба, бо інакше Чуя б не послухався. Накахара не став пручатися від поцілунків, Осаму відсторонився і подивився на засмучений личок свого коханого, і побачив, що той мало не плаче. - Чуненько, поїси трохи. - Я не хочу їсти. - Чуючи, прошу, не змушуй мене робити це знову. У результаті Дазай ледь-ледь змусив Чую з'їсти половину, а решту згодував собаці. Самоїд білий, гарний. Від господаря тільки на вулицю йде, навчився сам двері відчиняти, щоб господаря не будити і самостійно виходити. Осаму поцілував Чую в лоб і сів поруч на стілець читати якусь книжку. Чув спав, бо робити йому все одно нічого. Встати він все одно не може, пізніше Осаму приніс йому каву та булочку з маком, інтернету у нього не було, адже телефон у нього забрали. Ну хоч собака поряд, зараз він гуляє. Осама навіть жодного разу не зайшов, цікаво, а якщо я спробую втекти, то що він мені зробить? Цікаво, а чи мене шукають? А чи знайдуть? Чуючи чує кроки і як відчиняються двері. Дазай сьогодні явно злий, це по обличчю видно від цього? Чую починає трясти. - Чуненька? Хлопець не розумів, чого його коханий так злякався? Осаму підійшов до ліжка і ліг поряд, обіймаючи. Шатен працював цілий день.

- Ой, я розбудив тебе? Вибач *** Чуя зрозумів, що на руці він не має тієї штуки, що була на ній. Осаму вийшов із кімнати, закривши її ключем. їсти хочеться, але Дазаю він про це не скаже. Осаму готував млинці, потім заніс тарілку, тим часом Чуя ходив по кімнаті туди-сюди. - Зайченя, їсти будеш? Чуя кивнув головою на знак згоди і сів на ліжко. Осаму підійшов, сів поруч із тарілкою і почав годувати його млинцями, цілуючи з губ згущене молоко