Щось надто важливе..

Початок чогось страшного

Сидячи при заході сонця на даху будунку невідомої будівлі.Я задумалась про перші моменти життя.
Все почалось у 1995році.
Батьки дізнались про поповненняу сім'ї.Мати мріяла про хлопчика,а батько про дівчинку.Через 9 місяців збуладась мрія батька і народилась я.
Тато хотів мене назвати Джейсі,а мама Джі,але батька це не зупинило і поки мама була в роддомі,пішов і  записав,як Джейсі.Ну,я і не проти цього ім'я,воно хороше,але ж мама кликала мене Джі і мене це бісило.
Зростала у звичайній середньостатистичній сім'ї,але в один момент все зламалось і пішло понаклоній.
Від моїх думок мене відволік сильний вітер.Похоже буде гроза,мені пора додому на годинику 05.00.Поки я йшла додому відчувала це й не спокій тому,що такий не спокій був у моїй душі.
Коли я прийшла додому батьки спали і це був мені плюс,як добре,що вони не здогадувались про мої прогулянки над ранок.Я бистро переоділась і лягла спати.Мене розбудила мати о 7 годині ранку.Так,поспала зовсім трохи,але ж треба до школи.Це місце я не любила,не любила тих людей з якими вчилась,добре лише ставилась  до своїх 2х подруг,вони були причиною мого хорошого настрою на шкільний час.
-Привіт,Джейсі.
-Привіт,дівчата.
-Що готова до уроків-спитала підсміюючись Вероніка.
-Та так собі,а ти Сара?
-Ні.
-Ахаха,ти як завжди.
День пролетів незамітно,лише останій урок тягнувся дуже довго.Встигла все передумати.
  Дивлячись на погоду,вона була не спокійна,лив дощ,сильний вітер,мені від цього ставало легше,адже відчувала ніби це моя душа так  себе почуває,ця буря всередині мене бушувала.
*Дзвінок на перерву*
-О,пора додому,бувайте дівчата,я спішу.
-Та окей,бувай.
-Ходімо,Джейсі.
-Угу.
Ми йшли і говорили про всяке,розмовляли,сміялись,я відчувала себе добре з нею,вона мені так важлива.)
Жили ми не далеко одна від одної,але по різні сторони.
  
-Ти виний!!!
-Так,а хто ще ж,як не я.
І знову їхні сварки.
Зайшла додом,поставила рюкзак,помила руки і пішла взяти собі їсти.Мої батьки мене не помічали при своїх сварках.Я втомилась від їхньої лайки,захищання та розімння цих ситуацій.Пішла до своєї кімнати включила фільм і  дивилась якусь безнадійну романтику.Цікаво чи я комусь подобалась чи хтось любив?Чи любить?
Але це для мене теж важка тема,важко в цьому розібратись...
Зараз почуваю себе жахливо.
В більшості я дивлюсь аніме,кіно,серіал або ж займаюсь танцями.
Танці-це моє все.
Але ж я мрію про спокій десь на природі.Це дивно?Чи просто я мрійниця?
Бо коли задумуюсь,як же добре на природі:шум дерев,легкий вітер,спів пташок і ні одної людини.
Нарешті все закінчилось і я пішла за уроки,які мені треба зробити на завтра на фоні дивилась наукову фантастику.Останім часом,що замітила це те,що у мене безсоння,на день вже ходжу стомлена.Сплю зовсім не багато або ж не сплю і зовсім...